Мазлах Сергій Михайлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мазлах Сергій Михайлович


Мазлах Сергій Михайлович

МАЗЛА́Х Сергій Михайлович (справж. – Робсман Сергій Григорович; 09(21). 01. 1878, с. Іванівка, нині смт Антрацитів. р-ну Луган. обл. – 26. 11. 1937, Москва) – політичний діяч, один із фундаторів українського націонал-комунізму. Закін. 2-класне нар. уч-ще, працював із 16-ти р. 1899 приєд­нався до рос. с.-д. руху, згодом вступив до РСДРП. Від 1901 – на військ. службі в Одесі. У лютому 1904 емігрував до Швейцарії, слухав лекції у Берн. і Женев. ун-тах. 1907 нелегально повернувся, учителював у м. Мсти­славль (нині Вітеб. обл., Білорусь) і Полтаві. Від 1912 – статистик Полтав. губерн. земства. Після Лютн. революції 1917 – чл. ком-ту Полтав. орг-ції РСДРП. Із її розколом на меншов. і більшов. орг-ції у серпні 1917 очолив Полтав. ком-т РСДРП(б). Водночас – голова профспілки друкарів, гласний міської думи і чл. міської управи. Разом із В. Шахраєм заснував і редагував більшов. г. «Молот». У політ. практиці того часу М. не завжди поділяв більшов. екстремізм, схиляючись до демократ. методів. Відмінною від більшості співпартійців була позиція М. і в укр. питанні: він публічно під­тримав I і III Універсали УЦР, визнаючи її вищим органом влади в Україні, й водночас висунув ідею трансформації УЦР шляхом виборів в Укр. центр. раду робітн., селян. і солдат. депутатів. У січні–березні 1918 – губерн. комісар фінансів Полтавщини. З наступом нім.-укр. військ евакуйов. до м. Саратов (РФ). Став головою місц. губерн. колегії у справах полонених та біженців і зав. підвідділу укр. відділу наркомату національностей РСФРР. Разом із В. Шахраєм, якого всебічно підтримував, написав і опу­блікував книгу – політ. памфлет «До хвилі: Що діється на Вкраїні і з Україною?» (Саратов, 1919; Нью-Йорк, 1967). У ній обґрунтовано держ. усамостійнення і соборність України, а успіх соціаліст. революції поставлено у залежність від розв’язання нац. питання (а не навпаки, що постулювали марксисти і рос. комуністи). Звідси висновок: «Україна повинна бути і буде (якщо соціалістична революція і соціалізм не фраза і не шарлатанство) єдиною і самостійною». На думку В. Шахрая і М., для цього існували об’єктивні, історично сформов. підстави, тому вони вважали незалежність України, у першу чергу від Росії, не лише можливою, а й необхідною. Автори викривали рос.-шовініст. спрямування провід. течії у новоствор. КП(б)У – т. зв. катеринославців і відкрито полемізували в нац. питанні з В. Леніним, висуваючи імператив створення замість КП(б)У політично і організаційно самост. Укр. КП (більшовиків). Зазнач. книга засвідчила не лише появу першої опозиції з нац. питання в КП(б)У і загалом у РКП(б), а й перший у світ. історії послідовний прояв націонал-комунізму як ідеології та політ. течії (виключаючи більшовизм, що був власне рос. великодерж. націонал-комунізмом). На поч. березня 1919 ЦК КП(б)У виключив М. з партії, заборонив будь-яку роботу в держ. установах і намагався вислати за ме­жі УСРР, куди він щойно повернувся. Книга «До хвилі...» вилучалася та знищувалася. Однак М. ще деякий час підтримував В. Шахрая у намірі створити незалежну від Москви партію укр. більшовиків і навіть виявляв готовність працювати для цього нелегально. Але невдовзі подав апеляцію до ЦК РКП(б), поновився у партії (травень 1919), працював у Полтаві зав. відділу губерн. комунал. госп-ва та на ін. рад. посадах. Від грудня 1919 до травня 1920 – чл. бюро Полтав. губкому КП(б)У, ред. г. «Власть Советов», губерн. комісар продовольства Полтавщини. Після того, як на поч. 1920 запропонував фактично скасувати прод­розкладку і дозволити вільну торгівлю хлібом, на вимогу ЦК КП(б)У висланий із Полтави. Від травня 1920 – у м. Бахмут Донец. губ.: заст. голови губерн. виконкому, водночас – чл. колегії Донец. губерн. ЧК і ред. г. «Всероссийская кочегарка» (до грудня 1921), зав. губерн. статист. бюро; від березня 1922 – у Харкові: чл. комісії ЦК КП(б)У з підготовки парт. перепису; від березня 1923 до червня 1924 – кер. орг-ції з матеріал.-тех. забезпечення – «Донбасторгу», водночас – ред. ж. «Хозяйство Донбасса» та «Знання»; 1924–27 – керуючий Центр. статист. упр. – чл. РНК УСРР. На цій посаді висловлювався за ліквідацію воєнно-комуніст. інституцій (напр., комітетів незаможних селян), активно українізував кадри держ. статистики. Опісля був чл. колегій і кер. управлінь кількох наркоматів УСРР. Від 1931 – у Москві: заст. нач. Центр. упр. нар.-госп. обліку Держплану СРСР, від 1933 – нач. упр. обліку і звітності ком-ту заготівель при РНК СРСР. 7 серпня 1937 заарешт., 25 листопада того ж року за звинуваченнями в участі у контррев. орг-ції правих і укр. націоналізмі засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1955.

Літ.: Майстренко І. Про книгу «До хвилі» та її авторів // Мазлах С., Шахрай В. До хвилі: Що діється на Вкраїні і з Україною. Нью-Йорк, 1967; Юренко О. Із мороку забуття..: Мазлах (Робсман) Сергій Михайлович // Реабіліт. історією. К.; П., 1992; Його ж. Сергій Михайлович Мазлах // Зневажена Кліо. К., 2005.

Статтю оновлено: 2017