Мазлах Сергій Михайлович

Визначення і загальна характеристика

МАЗЛА́Х Сергій Михайлович (справж. — Робсман Сергій Григорович; 09(21). 01. 1878, с. Іванівка, нині смт Антрацитів. р-ну Луган. обл. — 26. 11. 1937, Москва) — політичний діяч, один із фундаторів українського націонал-комунізму. Закін. 2-класне нар. училище, працював із 16-ти р. 1899 приєд­нався до рос. с.-д. руху, згодом вступив до РСДРП. Від 1901 — на військ. службі в Одесі. У лютому 1904 емігрував до Швейцарії, слухав лекції у Берн. і Женев. університетах. 1907 нелегально повернувся, учителював у м. Мсти­славль (нині Вітеб. обл., Білорусь) і Полтаві. Від 1912 — статистик Полтав. губерн. земства. Після Лютн. революції 1917 — чл. комітету Полтав. організації РСДРП. Із її роз­колом на меншов. і більшов. організації у серпні 1917 очолив Полтав. комітет РСДРП(б). Водночас — голова проф­спілки друкарів, гласний міської думи і чл. міської управи. Разом із В. Шахраєм заснував і редагував більшов. г. «Молот». У політ. практиці того часу М. не завжди поділяв більшов. екс­тремізм, схиляючись до демократ. методів. Від­мін­ною від більшості спів­партійців була позиція М. і в укр. питан­ні: він публічно під­­тримав I і III Універсали УЦР, ви­знаючи її вищим органом влади в Україні, й водночас висунув ідею транс­формації УЦР шляхом виборів в Укр. центр. раду робітн., селян. і солдат. депутатів. У січні–березні 1918 — губерн. комісар фінансів Полтавщини. З на­ступом нім.-укр. військ еваку­йов. до м. Саратов (РФ). Став головою місц. губерн. колегії у справах полонених та біженців і зав. під­від­ділу укр. від­ділу наркомату національностей РСФРР. Разом із В. Шахраєм, якого всебічно під­тримував, написав і опу­блікував книгу — політ. памфлет «До хвилі: Що діється на Вкраїні і з Україною?» (Саратов, 1919; Нью-Йорк, 1967). У ній об­ґрунтовано держ. усамо­стійне­н­ня і соборність України, а успіх соціаліст. революції по­ставлено у залежність від роз­вʼяза­н­ня нац. пита­н­ня (а не навпаки, що постулювали марксисти і рос. комуністи). Звідси висновок: «Україна повин­на бути і буде (якщо соціалістична революція і соціалізм не фраза і не шарлатанство) єдиною і само­стійною». На думку В. Шахрая і М., для цього існували обʼєктивні, історично сформов. під­стави, тому вони вважали незалежність України, у першу чергу від Росії, не лише можливою, а й необхідною. Автори викривали рос.-шовініст. спрямува­н­ня провід. течії у ново­створ. КП(б)У — т. зв. катеринославців і від­крито полемізували в нац. питан­ні з В. Леніним, висуваючи імператив створе­н­ня замість КП(б)У політично і організаційно самост. Укр. КП (більшовиків). За­знач. книга засвідчила не лише появу першої опозиції з нац. пита­н­ня в КП(б)У і загалом у РКП(б), а й перший у світ. історії послідовний прояв націонал-комунізму як ідеології та політ. течії (виключаючи більшовизм, що був власне рос. великодерж. націонал-комунізмом). На поч. березня 1919 ЦК КП(б)У виключив М. з партії, заборонив будь-яку роботу в держ. установах і намагався вислати за ме­жі УСРР, куди він щойно повернувся. Книга «До хвилі...» вилучалася та знищувалася. Однак М. ще деякий час під­тримував В. Шахрая у намірі створити незалежну від Москви партію укр. більшовиків і навіть виявляв готовність працювати для цього нелегально. Але не­вдовзі подав апеляцію до ЦК РКП(б), поновився у партії (травень 1919), працював у Полтаві завідувач від­ділу губерн. комунал. господарства та на ін. рад. посадах. Від грудня 1919 до травня 1920 — чл. бюро Полтав. губкому КП(б)У, ред. г. «Власть Советов», губерн. комісар продовольства Полтавщини. Після того, як на поч. 1920 за­пропонував фактично скасувати прод­розкладку і до­зволити вільну торгівлю хлібом, на вимогу ЦК КП(б)У висланий із Полтави. Від травня 1920 — у м. Бахмут Донец. губ.: за­ступник голови губерн. виконкому, водночас — чл. колегії Донец. губерн. ЧК і ред. г. «Всерос­сийская кочегарка» (до грудня 1921), зав. губерн. статист. бюро; від березня 1922 — у Харкові: чл. комісії ЦК КП(б)У з під­готовки парт. пере­пису; від березня 1923 до червня 1924 — керівник організації з матеріал.-тех. забезпече­н­ня — «Донбасторгу», водночас — ред. ж. «Хозяйство Донбас­са» та «Зна­н­ня»; 1924–27 — керуючий Центр. статист. упр. — чл. РНК УСРР. На цій посаді висловлювався за ліквідацію воєн­но-комуніст. ін­ституцій (напр., комітетів незаможних селян), активно українізував кадри держ. статистики. Опісля був чл. колегій і кер. управлінь кількох наркоматів УСРР. Від 1931 — у Москві: заст. нач. Центр. упр. нар.-госп. обліку Держплану СРСР, від 1933 — нач. упр. обліку і звітності комітету заготівель при РНК СРСР. 7 серпня 1937 заарешт., 25 листопада того ж року за звинуваче­н­нями в участі у контр­рев. організації правих і укр. націоналізмі засудж. до роз­­­стрілу. Реабіліт. 1955.

Літ.: Майстренко І. Про книгу «До хвилі» та її авторів // Мазлах С., Шахрай В. До хвилі: Що діється на Вкраїні і з Україною. Нью-Йорк, 1967; Юренко О. Із мороку забу­т­тя..: Мазлах (Робсман) Сергій Михайлович // Реабіліт. історією. К.; П., 1992; Його ж. Сергій Михайлович Мазлах // Зневажена Кліо. К., 2005.

О. П. Юренко

Завантажити статтю