КОСЦЮ́ШКО-ВАЛЮЖИ́НИЧ Микола-Карл Казимирович (20. 04(02. 05). 1847, м. Могильов, нині Білорусь — 14(27). 12. 1907, Севастополь) — археолог. Член Російської археологічної комісії (1892), Таврійської вченої архівної комісії, Московського нумізматичного товариства та ін. 1859 вступив на під­готовче від­діле­н­ня Ін­ституту Корпусу гірничої інженерії у Санкт-Петер­­бур­­зі, однак 1865 залишив на­вча­н­ня. Працював на Динабурзько-Вітебської (1868–79) і Лозово-Севастопольської (1879–81) залізницях; за­ступник директора Севастопольського міського банку (від 1885); згодом — головою ради Севастопольського товариства взаємного кредиту. 1882 у Севастополі організував Гурток любителів історії та старожитностей. 1888 при­значений ви­­конробом, 1891 — завідувач Складу місцевих старожитностей Російської археологічної комісії, побудованого за його наполяга­н­ням на березі Ка­­рантинської бухти (став археологічним музеєм роз­копок Херсонеса Таврійського). Роз­почав мас­штабні роз­копки Херсонеса, під час яких від­крито оборон­ні споруди, житлові квартали і вулиці, май­­стерні ремісників, громадські будів­­лі, систему водопо­стача­н­ня то­­що. Одним із перших довів, що Херсонес, який на­прикінці 19 — на початку 20 ст. став найбільшим обʼєктом археологічного дослідже­н­ня у Російській імперії, був не лише візантійським, а й античним містом.