Мазохізм

МАЗОХІ́ЗМ  — схильність отримувати задоволення, відчуваючи приниження, насильство або муки. Термін «М.» уведений австр.-нім. психіатром і неврологом Р. фон Крафт-Ебінґом у монографії «Psychopathia Sexualis» («Статева психопатія», Штуттґарт, 1886) і названий на честь австр. пись­менника Л. фон Захер-Мазоха, в романах якого описано подіб­ні схильності. Синоніми М. — аль­голагнія, альгоманія, альгофілія. Альголагнія (від грец. Άλγος — біль і λαγνεία — бажання) — сексуал. задоволення, що випробовується під час заподіяння болю статевому партнеру або в зв’язку з болем, заподіяним статевим партнером. Автором терміна вважають нім. дослідника психіч. явищ барона А. фон Шренка-Нотцинґена; виділив активну (садизм) і пасивну альголагнію. М. може бути рисою характеру або девіацій у поведінці. Сексуал. М. — форма статевої поведінки, під час якої методом отримання сексуал. збудження і насолоди є страждання, заподіяні партнером. Більшість фахівців вважає, що чисто фіз. біль не є самоціллю спілкування мазохіста з партнером, а ним рухає бажання підкорятися чужій волі, відчути на собі безмежну владу партнера, солодку від почуття влас. покірності і безпорадності. Причиною явища може бути випробувана одного разу слабкість і беззахисність перед неминучим покаранням, насильством, приниженням гідності. Вказані відчуття могли залишити у свідомості особи сильний емоц. сплеск, який і став основою формування структури статевого почуття мазохіста, визначивши вибір партнера і сексуал. сценарій. Жінку досить часто називають пасив. сексуал. партнером, маючи на увазі, що близькість частіше ініціює чоловік і його діям притаманні деякі садист. елементи. Буває і навпаки: ініціатива виходить від жінки, а чоловік підкоряється та отримує від цього статеве задоволення. Якщо сексуал. життя протікає не за сценарієм мазохіста, статева задоволеність можлива лише під час фантазування, при уявній чи реал. зміні партнера, чиї дії більш адекватні до очікуваних. Сучасні моделі мазохіста, як правило, ґрунтуються на отриманні поперед. до­свіду з Інтернету (специф. сайти, відео, чати користувачів). При М. ступінь сексуал. залежності від партнера максимально виразний. Ця залежність може проявлятися у тому, що людина йде на будь-які жертви, аби не втратити сексуал. партнера, який приносить тим більшу сексуал. насолоду, чим більше домінує, тобто принижує мазохіста. У таких випадках простежується значна психол. залежність мазохіста від домінант. партнера, що відображається як на сексуал., так і на соц. поведінці обох. Уважають, що у М. «жін. обличчя» (тобто прекрасна стать дозволяє сексуал. приниження відносно до себе частіше), а причин може бути безліч. 1) Бажання відчути власну слабкість і безмежну владу над собою партнера. Такої думки часто дотримуються жінки, які на роботі виконують роль суворої і нещад. начальниці. У домаш. обстановці в них виникають природні бажання зняти маску й стати покірною для чоловіка та виконувати його примхи. Таку ж схильність до М. мають і ті жінки, які мріють про сильного чоловіка, але реально його поруч не мають. 2) Неадекватне виховання в дитинстві, коли дітей карали фізично, напр., регулярно били по сідницях поясом; коли вони підростають, очікують тих самих дій відносно себе, переносячи звичні побут. моделі відносин на сексуал. моделі поведінки. Це для них стає нормою практично змалку. Досить часто такі діти провокують ситуацію своєї вини, щоб отримати задоволення від покарання. У деяких випадках зазначені умови сприяють формуванню домінант. поведінки особи. 3) Надвисокий сексуал. темперамент, якщо припустити, що М. — яскрава грань особистого темпераменту. Інколи поряд зі звичай., стриманою поведінкою пересіч. людини може існувати прихов. бурхливий темперамент мазохіста. 4) Намагання приглушити біль у душі, напр., під час депресії, думаючи, що фіз. біль легше перенести, ніж душевний. Це схоже на заміщення понять і часто притаманне особам із реліг. екзальтацією. 5) Бажання зняти із себе відповідальність. Зв’язана по руках і ногах людина не може нічого вдіяти і повністю віддається під владу партнера і його фантазії. Осн. види М.: 1) пажизм (сервілізм). Сексуал. збудження настає під час виконання ролі підлеглого («пані» і «паж», «хазяїн» та «раб»). Такому типу притаманна схильність до виконання бруд. роботи, принижень, різних фантазій та примх домінанта зі знач. фантазій. забарвленням. У парах, де чоловік страждає М., найчастіше розігруються певні сценарії поведінки. Мазохісти полюбляють такі ситуації, коли жінка представляється суворою і власною пані, якій вони підкоряються. Така жінка повинна попередньо помучити партнера, перш ніж дозволити йому отримати сексуал. задоволення. Форми «мучительства» можуть бути різноманітними. Найчастіше вони пов’язані з тим, що мазохіст у своїй уяві й реал. поведінці виконує роль слуги, це називається пажизмом (від слова «паж»). Відомі мазохіст. «ігри», де чоловік — невільник (сервілізм), зв’я­заний, принижений. Найчастіше мазохісти грають роль собаки, на них надівають нашийник, їм дають їжу на підлогу тощо. 2) Т. зв. тварин. М. Людина виконує роль кішки, собаки або будь-якої тварини, з відповід. екіпіровкою (напр., нашийник чи кін. упряж) та поведінкою. 3) Мазохісти-«смертники», котрі досягають сексуал. насолоди думаючи про смерть. Вони з радістю беруть участь у похованнях, інсценуванні смертел. покарань, ритуал. діях, повішенні, а їхня поведінка характеризується складним структуров. підходом, скерованим формою девіації. Однією з поширених форм є аутоасфіксія, яку вважають досить поширеним видом збочення, практикується як самостійно, так і в парі. 4) Під час пасив. флагеляції сексуал. задоволення отримується від покарання батогами, часто такі стосунки визначають як «син — батько», «вчитель — учень» та ма­ють гомосексуал. забарвлення. 5) Під час віртуал. М. люди отри­мують сексуал. насолоду, фантазуючи про відчуття страждань і випробувань. Вони бачать себе учасниками подій, де їх принижують (типу кастрації), або вони уявляють себе померлими. Сучас. моделлю віртуал. М. є проведення сексуал. дій в Інтернеті он-лайн або перегляді порногр. матеріалів. Однією з масок М. вважають хвилювання в підлітків та осіб з бурхливою фантазією, про страждання, смерть, з виникненням відповід. почуття провини в їхніх кривдників, при цьому характер таких думок є перманентним, і в дорослих вони, як правило, повністю зникають. 6) Під час символіч. М. для досягнення оргазму люди здійснюють дії, які не становлять для суспільства чогось принизливого чи образливого; вони мають лише особистіс. сенс страждань для мазохіста. Під час символіч. М. дії індивіда є важко прогнозованими і незрозумілими для оточуючих, проте мазохіст зовсім не прагне до страждань, як це відбувається в ін. людей. Хворобливі переживання, страждання і конфлікти для нього настільки ж неприємні, як і для інших. Досить часто він прагне інтенсифікувати біль, щоб після цього випробувати насолоду від її відсутності. Мазохіст у значно більшій мірі відчуває насолоду не від фіз. болю, а від фантазій. забарвлення психіч. складової із самоприниженням або приниженням з боку партнера. Серед мазохістів є особистості з рисами повної деградації, але найчастіше це люди з нормал. поведінкою, які не відрізняються в повсякден. житті від ін. людей і часто приховують свої вподобання. Класич. прикладом виникнення М. є опис Ж.-Ж. Руссо найбільшої насолоди, яку він відчував, коли вихователька шмагала його по оголених сідницях. Мазохіст. нахили можуть проявлятися символічно. «Валятися в ногах жінки-володарки, виконувати її забаганки, благати її про прощення було для мене вищою насолодою», — писав Ж.-Ж. Руссо. В 11 ст. в Європі організувалася секта флагелантів, що до 15 ст. одержала досить широке поширення в Італії, Німеччині, Франції та деяких ін. країнах Європи. Секта сповідувала спокуту гріхів шляхом публіч. самобичування і «хрещення кров’ю». Середньовіч. містами ходили натовпи флагелантів, які публічно завдавали собі удари батогами, різками чи прутами. Подібні ситуації з домінуванням та жорсткими покараннями з боку церкви та суспільства давали поштовх до появи як мазохістів, так і садистів. Проблемі М. класич. психоаналіз завжди приділяв належну увагу. Австр. психіатр З. Фройд постійно наголошував на дуалізмі цього поняття. На його думку, мазохіст. нахили проявляються найчастіше в 3-х формах: як фактор сексуал. збудження, демонстрація жін. сутності чи модель поведінки. Згідно з цим, психоаналітик описав 3 осн. типи цієї патології: ерогенна форма, жін. і морал. М. Перший тип характеризується отриманням сек­суал. насолоди від болю на певних тілес. ділянках і є основою двох ін. форм захворювання. Для жін. М. характерно прагнення відчути безпорадність і залежність від іншого. Цей тип патології містить жін. установку, згідно з якою людина відчуває себе неповноцінною. Третій тип М. містить підсвідоме відчуття провини або потребу в покаранні. М. менш соціально небезпечний, ніж садизм, оскіль­ки мазохіст ніколи не нападає на ін. людей і не стає вбивцею. Часто садизм переноситься зі статевих на заг. стосунки, спричиняє асоціал. поведінку, що має різні соц. наслідки. М. психо­аналітики розглядають як своєрід. садизм, спрямов. на власну особистість. Це відповідає уявленням про те, що будь-яка агресія містить садист. компонент, що має сексуал. характер. Саме тому садизм і М. найчастіше об’єднують в єдиний комплекс — садомазохізм. Це сексуал. девіації, що завжди доповнюють один одного. Ці дві тенденції можуть спостерігатися також у однієї й тієї ж людини, змінювати ступінь виразності залежно від періоду життя, зовн. обставин і особливостей поведінки сексуал. парт­нера. Можна припустити, що страждання в певній мірі сприяють інтенсивності ерот. любові. Сильна закоханість завжди поєднує бажання безроздільно панувати над коханим партнером (садист. тенденція), водночас повністю належати йому, розчинитися в ньому, задовольняти будь-які його забаганки і бажання (мазохіст. тенденція). М. — відхилення від норми, але ця сексуал. девіація має право на існування за умови, що садомазохізм не завдає шкоди оточуючим, не переходить межі больового порога і небезпеки для здоров’я, не зазіхає на права особистості, а є лише елементом сексуал. гри. Між сторонами існує неглас. договір, що все має відбуватися на межі певного ризику, але цю грань не можна переходити.

Завантажити статтю