МА́ЗУР Микола Іванович (02. 01. 1948, радгосп «Кущівський» Краснодар. краю, РФ — 09. 10. 2015, Хмельницький) — скульптор, живописець. Чоловік Людмили, батько Богдана та Оксани Мазурів. Народний художник України (2008). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Обл. премії ім. Т. Шев­ченка (1993), ім. В. Роз­вадовського (1995), ім. Я. Гальчевського (2003). Член НСХУ (1987). Закін. Одес. художнє училище (1968; викл. В. Путейко), Укр. АМ (Київ, 1997). Працював у Хмельницькому: 1968–79 — у дит. худож. школі: від 1973 — директор; від 2002 — в Університеті: від 2004 — доцент кафедри дизайну, від 2006 — керівник навч.-твор. майстерні. Голова Хмельн. організації СХУ (1992). Основні галузі — монум.-декор. мистецтво, станк. живопис. Учасник обл., всеукр., між­народних художніх ви­ставок від 1972. Персон. — у Чернівцях (1986), Хмельницькому (1988, 1991, 1994–96, 1998–99), Він­ниці (1992), Камʼянці-Подільському (1998), Нетішині (2003; обидва — Хмельн. обл.), Києві (2001, 2010). Брав участь у створен­ні Хмельн. ХМ. Автор концепції, гол. художник екс­позиції на вшанува­н­ня памʼяті жертв голодомору 1932–33 в Україні у Держ. істор.-культур. заповід­нику «Меджибіж» (Хмельн. обл., 2008). Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Хмельн. ХМ. З ініціативи редакції г. «Проскурів» від 2015 присуджують премію для дітей «Поділ. палітра» ім. Л. та М. Мазурів.