Маївський Дмитро | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Маївський Дмитро


Маївський Дмитро

МАЇ́ВСЬКИЙ Дмитро (псевд.: Тарас, Косар, Майченко, П. Дума, Зруб, Курган, Ом та ін.; 08. 11. 1914, с. Реклинець, нині Сокал. р-ну Львів. обл. – 19. 12. 1945) – військово-політичний діяч ОУН, публіцист. Чл. ОУН (1933). Навч. в учител. семінарії у Сокалі, звідки виключений за приналежність до ОУН. Продовжив освіту в учител. семінарії у м. Рудник-над-Сяном (нині Підкарп. воєводства, Польща), на торг. курсах у Львові та ін. навч. закладах. Працював у кооперації. Від 1934 – повіт. провідник ОУН Жовківщини. За націоналіст. діяльність був за­арешт. і ув’язнений польс. владою. У жовтні 1938 звільнений за рішенням суду. 1939–40 – обл. провідник ОУН Холмщини. Організатор повстан. загонів на Жовківщині у вересні 1939. Наприкінці того ж року в Кракові викладав конспірацію у школі ОУН з підготовки кадрів Служби безпеки. 1940–41 – окруж. провідник ОУН Сокальщини. У березні 1940 важко поранений на Жовківщині. Учасник 2-го Великого збору ОУН у Кракові (квітень 1941), після розколу приєднався до ОУН(б). Чл. Крайового Проводу ОУН(б) зх.-укр. земель. Кординатор Похід. груп ОУН влітку 1941. Учасник Пн. Похід. групи ОУН(б). 1941–42 – заст. крайового провідника осеред. і сх.-укр. земель Д. Мирона. Від 1942 – референт пропаганди Проводу ОУН(б). Керував роботою підпіл. друкарні ОУН(б) «Прага» у с. Мокротин (Жовків. р-ну Львів. обл.). Гол. ред. офіц. вид. ОУН(б) ж. «Ідея і чин» (1942, 1944–45), ред. г. «За самостійність України» та ін. Автор брошур «Лицем до народу», «Наша відповідь (2×2=4)» (обидві – 1942) та низки статей («До питання внутрішніх перешкод української національно-визвольної боротьби», «Большевицька демократизація Європи», «Ідейно-політичне обличчя большевиків» та ін.). У листопаді 1942 поранений у перестрілці з ґестапівцями у Львові на одній з явоч. квартир ОУН(б). Від 1943 – заст. голови бюро та політ. референт Проводу ОУН(б). Учасник Третьої конф. ОУН(б) в лютому 1943, гол. організатор 3-го Над­звич. Великого збору ОУН(б) у серпні 1943. У ніч з 28 лютого на 1 березня 1945 разом із Я. Бу­селом зустрічався з представниками рад. влади для проведення мирних переговорів, які закінчилися безрезультатно. Один із ініціаторів створення Антибільшов. блоку народів й УГВР. Наприкінці 1945 разом із Д. Грицаєм вирушив до Німеччини як делегат від Проводу ОУН(б) на укр. землях до Проводу ОУН за кордоном. 19 грудня 1945 на чесько-нім. кордоні потрапив у засідку чеської поліції, покінчив життя самогубством. Посмертно отримав звання генерала-політвиховника УПА й відзнач. Золотим Хрестом заслуги УПА (1952). Його ім’ям у Львові названо вулицю.

Літ.: Прокоп М. Напередодні незалежної України. Нью-Йорк, 1993; Посівнич М. Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929–1939 роках. Л., 2010.

Статтю оновлено: 2017