Майфет Григорій Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Майфет Григорій Йосипович

МА́ЙФЕТ Григорій Йосипович (19. 07(01. 08). 1903, м. Ромни, нині Сум. обл. – 13. 09. 1975, с. Канін, нині Респ. Комі, РФ) – письменник, літературознавець, перекладач. Закін. Полтав. ІНО (1924). Вчителював; 1931–34 викладав зх.-європ. літ-ру в Полтав. пед. ін-ті. Автор понад ста літ.-крит. статей за період 1925–34 на теми теорії літ-ри і літ. техніки. Серед них – ґрунт. праці «Матеріяли до характеристики творчости П. Тичини» (1925–26), «Природа новели» (ч. 1–2, 1928–29; обидві – Харків), «Із студій над поетичними варіянтами» (про М. Рильського у зб. «Культура українського слова», 1931). Володіючи кількома європ. мовами, М. досліджував переклади, зокрема творів Т. Шевченка («Англійські переклади з Шевченка», 1927; «Шевченко в французькій інтерпретації», 1928; «Композиційна архітектоніка пое­зії “Мені однаково” та її відтворення в німецькому й англійському перекладах», 1929). У 1930 захистив канд. дис. на тему «Творчість Мирослава Ірчана». 5 грудня 1934 заарешт., 27–28 березня 1935 за звинуваченням у «викривленні історії укр. літ-ри» засудж. до 10-ти р. таборів. Покарання відбував у таборах Карелії та Комі АРСР. Від 1946 мешкав у с. Канін на р. Печора, де працював на електростанції. 25 грудня 1950 заарешт. удруге, після півріч. ув’язнення у м. Сиктивкар (Комі АРСР) М. став спец. поселенцем пожиттєво. 1955 перебував у Києві та Полтаві, але через складні життєві обставини повернувся на місце заслання. Після реабілітації 1965 та поновлення у СПУ М. знову занурився у літ. працю, зокрема 1966–68 підготував бл. 70 кінорецензій. Він далі досліджував життя та творчість австр. письменника С. Цвайґа. 1967 КДБ перехопило текст «Ювілейних роздумів» М. з приводу 50-річчя Жовтн. революції, де критикувалася політика комуніст. партії. Письменника знову перестали друкувати. Під враженням творчості П. Чай­ковського написав оповідання «Тріо Чайковського», «Поезія і правда “Большого вальса”» (обидва – 1965), а також поет. текст до фортепіан. циклу «Пори року». Одним із перших почав розробляти проблеми муз. синестезії, кольор. слуху та рефлексології, присвятив їм низку статей. 1968 М. передав свій архів та б-ку (3434 книги) у ЦДАМЛМ України: творчі матеріали – «По­ездка в Россию», «Дорожня пригода», «Шуберт» (елегія), «Новели», «Призраки», «Серце поета»; перекл. твору Р.-М. Рільке з циклу «Історії про милого Бога»; конспекти лекцій; відгуки на твори різних авторів; картотека реж. та сценаристів; листи від І. Белзи, В. Ґжицького, О. Дейча, Дмитра Косарика, Г. Кочура, К. Редька, П. Ротача, К. Чуковського та ін. Покінчив життя самогубством.

Пр.: Вибрані розвідки з перекладознавства. Л., 2017.

Літ.: Зорівчак Р. П. Шевченко в англомовному світі // Шевченко і світ: Зб. К., 1989; Ротач П. Був такий критик – Григорій Майфет // Літ. панорама. Зб. 4. К., 1989; Його ж. Епізоди стражденного життя // Укр. засів. 1993. № 6; Його ж. І не оплаканий своїми… (Григорій Май­фет) // Рідний край. 2006. № 1; Шмі­гер Т. В. Григорій Майфет в українському перекладознавстві // Од слова путь верстаючи й до слова: Зб. на пошану Р. Зорівчак. Л., 2008; Майфет Григорій Йосипович // Укр. перекладозн. думка 1920-х – поч. 1930-х рр.: Хрестоматія. В., 2011; Шепелюк В. М. Голгофа Григорія Майфета (З архів. фондів ЦДАМЛМ України) // Архіви України. 2014. № 1; З порога смерті.

Т. В. Шмігер

Статтю оновлено: 2017