МАКАРЕ́ВИЧ Юліуш (Makarewicz Juliusz; 05. 05. 1872, м. Самбір, нині Львів. обл. — 20. 04. 1955, Львів) — польський право­знавець, криміналіст. Дійсний член НТШ (1920), Амер. АН у Бос­тоні (1933), Польс. академії знань (1938), почес. д-р Львів. університету (1938). Навч. у гімназіях м. Тарнув (Польща) і Кракова, 1894 закін. Яґел­лон. університет у Кракові зі ступ. д-ра права. Працював у Кра­йовому суді Кракова, продовжував навч. в університетах м. Галле (Німеч­чина), Берліна та Парижа. 1897 захистив габілітац. дис. і отримав зва­н­ня доцент ав­стрій. кримінал. права. Від 1904 — на­д­­звич. професор кафедри кримінал. права Яґел­лон. університету; від 1907 — звич. проф. однойм. каф., водночас 1909–10 і 1919–20 — декан факультету кримінал. права й адміністрації, 1923–24 — ректор Львів. університету. 1919 уві­йшов до Кодифікац. комісії Польщі. Став осн. роз­робником Кримінал. кодексу Польщі 1932 (ві­домий як «Кодекс М.»), високо оціненого фахівцями з європ. країн. 1925–35 обирався сенатором парламенту Польщі від християн. демократів, був віце-головою Правової комісії сенату. Після вступу рад. військ 1939 по­збавлений права викладати в університеті. Під час нім. окупації 1941–44 нелегально читав лекції у таєм. польс. Львів. університеті. У січні 1945 заарешт. органами НКВС, утримувався у концтаборі в м. Краснодон (нині Сорокине Луган. обл.). Звільнений після зверне­н­ня польс. наук. громадськості та уряду, однак від­мовився ви­їхати до Польщі й 1947 повернувся на посаду професор кафедри кримінал. права і процесу Львів. університету. Наукові дослідже­н­ня: історія та філософія права, кримінал. (карне) право і процес.