Макаренко Володимир Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Макаренко Володимир Миколайович

МАКА́РЕНКО Володимир Миколайович (26. 07. 1943, с. Новопушкарівка Криничан. р-ну Дніпроп. обл.) – живописець. Чл. НТШ у Європі. Іноз. чл. НАМУ (2009). 1-й приз Міжнар. конкурсу сучас. живопису (Париж, 1999). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (нині Дніпро, 1963; викл. Я. Калашник). За дипломну роботу «У блакитному краї», виконану в манері «геом. реалізму», звинувач. у формалізмі; картину знищено, а М. позбавлено можливості навчатися в Україні. Закін. монум. ф-т Вищої худож.-пром. школи у Ленінграді (нині С.-Петербург), приватно навч. у студіях Н. Альт­мана, П. Кондратьєва. Від 1973 – у Таллінні, від 1981 – у Парижі. Учасник мист. виставок від 1970-х рр. Персон. – у Парижі (1976, 1982), Стокгольмі (1982), Торонто (1982–83, 1991), Чикаґо (1982–83), Львові (2013). Свою творчість визначив як метафіз. синтетизм. Автор полотен на істор. і реліг. сюжети, на теми укр. пісень та легенд у стилях укр. модерну, символіч. романтизму та нонконформізму, інспірованих істор. чи легендар. сюжетами, іноді з елементами абстракціонізму, сюрреалізму. Гол. формотвор. складовою полотен М. є світло. Для картин характерні складна композиція з безліччю деталей, проте з конкретизацією колористич. або світлотіньового акценту на площині. Проілюстрував зб. поезій «Спокуси святого Антонія» (1985), «Віґілії» (1987; обидві – Нью-Йорк) Е. Андієвської.

Тв.: «Спогад про Київ», «Загадкова жінка», «Річка мого дитинства» (усі – 1970-і рр.), «Метафізичний розум» (1976), «Портрет» (1977; 1983), «Пізня осінь», «Зустріч» (обидва – 1979), «Жовтий хрест» (1981), «Погляд» (1985), «Ню» (2004), «Замріяна», «Ізадора» (обидва – 2008), «Манеж моїх картин» (2009), «Благовіщення» (2009; 2011), «Козак Мамай», «Свято», «День матері» (усі – 2010), «Де я є?» (2011), «Радість», «Різдво» (обидва – 2012).

Літ.: Попович В. Українські митці в Західній Європі після 1945 р. // Всесвіт. 1991. № 6; Число «13». Діалоги спраглих: Володимир Макаренко, Валерій Скрипка // ОМ. 2004. № 1; Савченко В. Володимир Макаренко (1943), Париж: «Краще там, де твої твори визнають і шанують». Портрет-мозаїка // Музей. провулок. 2009. № 2(13); Volodymyr Makarenko. Un peintre Ukrainien’a Paris: Katalog. Paris; Duren; Lviv, 2013; Макаренко Володимир // Укр. митці у світі: Мат. до історії укр. мист-ва ХХ ст. Л., 2013; Володимир Макаренко. Малярство: Альбом. Дн.; Таллінн; Париж; Нью-Йорк; К., 2014.

Г. Г. Стельмащук

Статтю оновлено: 2017