Макаренко Іван Леонтійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Макаренко Іван Леонтійович


Макаренко Іван  Леонтійович

МАКА́РЕНКО Іван Леонтійович (04. 01. 1882, станиця Новощербинівська, нині Краснодар. краю, РФ – 06. 05. 1945, Прага) – політичний діяч. Брат П. Макаренка. Закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Полтавська, нині Краснодар. краю). Учителював, працював у страх. т-ві. 1915 мобілізов. до рос. армії, закін. прискорений курс Микол. кавалерій. уч-ща. Учасник 1-ї світ. вій­ни. Після Лютн. революції 1917 обраний делегатом до Кубан. військ. ради, де очолив комісію, що працювала над розробленням «Временного положения о высших органах власти в Кубанском крае» (згодом покладено в основу Кубан. конституції). Також був товаришем (заст.) голови Тимчас. (військ.) уряду Кубані. Обстоював інтереси кубан. козацтва, проте­стував проти терору, розв’яза­ного Добровол. армією проти прихильників автономії Кубані. Від літа 1918 – уповноважений Кубан. уряду при уряді Всевеликого війська Донського; у жовтні того ж року – голова Кубан. законодав. ради, лідер «чор­номорців». У листопаді 1919 після проденікін. перевороту перейшов на нелегал. становище. Від 1920 – на еміграції. Мешкав у Югославії, згодом – у Чехо-Словаччині. Автор праці «Кубань» // «Воля», Відень, 1920, т. 3, № 7, 8, 12. Трагічно загинув під час антинацист. повстання.

Літ.: Билий И. Иван Леонтьевич Макаренко // Казак. Париж, 1963, № 76.

Статтю оновлено: 2017