Макаренко Петро Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Макаренко Петро Леонтійович

МАКА́РЕНКО Петро Леонтійович (06. 07. 1888, станиця Новощербинівська, нині Краснодар. краю, РФ – 13. 05. 1970, Каракас) – політичний діяч. Брат І. Макаренка, батько Л. Макаренко-Починок і Б. Макаренка. Закін. Кубан. учител. семінарію (станиця Полтавська, 1907), екстерном склав іспити за курс Моск. пед. ін-ту (1914). Учителював, працював шкіл. інспектором. У червні 1917 брав участь у роботі 2-го Заг.-козац. з’їзду в Петрограді (нині С.-Пе­тербург), у вересні того ж року обраний до Кубан. крайової ради (чл. Комісії із самоврядування). Очолював Ком-т пропаганди при Кубан. уряді, спів­працював у його друк. органі «Го­лос трудового народа» і г. «Кубанский край». Чл. делегації Кубані на Дон. Обстоював інтереси кубан. козацтва, виступав проти свавілля очільників Добровол. армії. У жовтні 1918 увійшов до складу Кубан. надзвич. місії, відрядженої до України для укладання договору про співпрацю. Восени 1919 за наказом командування ЗС Пд. Росії висланий до Стамбула, згодом переїхав до Чехо-Словаччини. Організатор і кер. (1921–39) Громади кубанців у Чехо-Словаччині – надпарт. орг-ції, що опікувалася емігрантами. Засн. Кубан. закордон. архіву в Празі, на основі матеріалів якого 1933–39 видано кн. «Трагедия казачества» (т. 1–4 окремо, т. 5 – на сторінках ж. «Вільне козацтво»). Вмістив у ж. «Розбудова нації» (1933, № 7–12; 1934, № 1–8) цикл статей про громадян. вій­ну на Кубані (публікацію не завершено через закриття журналу). За інформацією дочки Л. Макаренко-Починок, від поч. 1940 і до кін. 2-ї світ. вій­ни мешкав у Німеччині, працював у слов’ян. відділі Нац. б-ки, за ін. даними – воював у Рос. корпусі в Югославії. 1945–48 – викл. укр. г-зії у м. Ре­ґенсбурґ (Німеччина). 1948 ви­їхав до Венесуели. 1949–67 – зав. відділу рідкіс. книг Нац. б-ки. 1949 заснував у Каракасі «Центр студій Венесуели і України», 1951–59 вів на Нац. радіо Венесуели програму «Пісні України» з коментарями іспан. мовою.

Пр.: З життя Кубані під радянською російською комуністичною владою. Прага, 1927; Про діяльність Громади кубанців в Чехословацькій республіці (від 1. IX. 1921 до 1. IX. 1926). Прага, 1927; Кубанська Рада й зовнішні зносини Кубані // Наш край. 1928. № 1; Сумний ювілей (З приводу 10-річчя большевицької влади) // Там само. 1928. № 2; Десять лет советской власти на Кубани. Прага, 1928; До східних проблем України // Розбудова нації. 1933. № 7–8; Кубань і «московський шлях» // Там само. 1934. № 7–8; Imperialismo, colonialismo y capitalismo en Rusia: Panorama histo­rico, 1462–1962. Caracas, 1963.

Літ.: Пухальский Ф. Ф. Необыкновен­ная история (К вопросу авторства «Трагедии казачества»). Лос-Анжелос, 1972; Панчишин О. Українці у Венесуелі. Чи­каго; Каракас, 1988; Тернавський М. Петро Макаренко: життя і доля // Вісті з України. 1995, 9–15 лют.

В. К. Чумаченко

Статтю оновлено: 2017