Макарів

Визначення і загальна характеристика

МАКА́РІВ — селище міського типу Київської області, райцентр. Макарів. селищ. раді під­порядк. села Зурівка, Калинівка та Фасівочка. Знаходиться на р. Здвиж (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 57 км від обл. центру, за 30 км від вантаж. залізнич. ст. Буян і смт Кодра Макарів. р-ну та за 25 км від залізнич. ст. Бородянка. Площа 8,67 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 12 042 особи (складає 99,8 % до 1989): українців — 82 %, росіян — 15 %; станом на 2016 — 11,5 тис. осіб. В околицях М., Зурівки та Калинівки виявлено артефакти доби пізнього неоліту, бронз. віку (1840 зна­йдено камʼяні знаря­д­дя праці) та давньорус. часу, залишки Змієвих валів. 1888 зна­йдено скарб з 7-ми прус. талярів і рос. монет та гол­ланд. золотої монети 18 ст. Археол. памʼятки досліджували В. Антонович, М. Кучера та Є. Симонович. До 2-ї пол. 16 ст. поселе­н­ня, яке тут у цей період згадується в писем. джерелах, мало назву Воронин і входило до складу маєтків литов. шляхтичів Івашенцевичів. Один з них, Макар Івашенцевич, який став по­стійно жити на цих землях, пере­йменував Воронин на М., а його нащадки взяли собі прі­звище Макаревичі. На­прикінці 16 ст. Микола (Михайло) Макаревич пере­творив своє дворище у замок (збереглися його залишки), оточив його валами з деревʼяним частоколом. Протягом 1-ї пол. 17 ст. між числен. нащадками Макаревичів тривала по­стійна боротьба за спадщину, внаслідок чого макарів. маєток пере­йшов до родичів по жін. лінії — польс. князів Любомирських. За Люблін. унією 1569 Воронин зі складу Великого князівства Литовського ві­ді­йшов до Польщі. Низка макарівчан воювала проти польс. військ під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького. Козаки Макарів. сотні, якою керував Г. Петрицький, у складі Київ. полку брали участь у битвах під Зборовом (1649; нині місто Терноп. обл.), Берестечком (1651; нині місто Горохів. р-ну Волин. обл.), побл. г. Батіг (1652; нині с. Четвертинівка Тростянец. р-ну Вінн. обл.) та під Жванцем (1653; нині село Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл). Під час Руїни М. кілька разів руйнували кримськотатар., польс. та рос. загони. 1660 у м-ку роз­містили польс. гарнізон. 1665 макарів. замок захопили пов­сталі козац. загони овруц. полковника Децика. На поч. 18 ст. жит. при­єд­налися до пов­станців під керівництвом С. Палія. Тоді ж містечко знову стало власністю князів Любомирських, пізніше належало шляхтичам Расцішевським, Мілевським, Павшам, поміщикам фон Мек­кам. За умовами Андрусів. пере­мирʼя 1667 та Прут. трактату 1711 М. залишили під владою Польщі. У подальші роки жит. брали участь у Коліївщи- ні та гайдамац. русі. 1768 сюди прибув загін гайдамаків під проводом І. Бондаренка, центром діяльності якого була сучасна Макарівщина, зокрема й рідне с. Грузьке. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. ві­ді­йшов до Рос. імперії. Від­тоді почала формуватися значна євр. громада. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко, волос. центр Київ. пов. Київ. губ. До Макарів. волості належали 2 м-ка, 10 сіл, 12 невеликих поселень, 15 хуторів, 4 нім. колонії; на її тер. мешкали 30 138 осіб. На поч. 1860-х рр. у М. існували 2 церкви, костел і синагога; налічувалося 585 православних, 88 католиків і 1207 юдеїв. Щороку збиралися 14 ярмарків. У серед. 19 ст. працювали винокур., пивовар., цегел. і 2 шкіряних заводи, у 1-й пол. 1910-х рр. — медовар., пивовар., цегел. і шкіряний заводи, сірник. ф-ка, водяний млин. За Всерос. пере­писом 1897, мешкали 5330 осіб, з них 3953 євреї. 1900 діяли церква, церк.-пара­­фіял. школа, костел, 6 євр. молитов. будинків. Від 1910 функціонувала зразк. талмуд-тора, від 1912 — євр. ощадно-позичк. товариство, від 1913 — євр. лікарня. Понад 30 осіб загинули на фронтах 1-ї світової вій­ни. На­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у червні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 6 липня, 15, 18 серпня та 6 вересня 1919 від­бувалися євр. погроми, внаслідок чого бл. 4 тис. євреїв змушені були ви­їхати з м-ка (залишилося бл. 200 осіб). 1919–22 у М. і його околицях проти більшовиків вели збройну боротьбу пов­стан. загони отаманів Д. Соколовського, Ю. Мордалевича, Орлика, Яблочка, Голокопитенка та І. Струка. Від 1923 — райцентр Київ. округи, від 1932 — Київ. обл. Від 1924 — село, від 1956 — смт. 1926 проживали 2630, 1936 — 3192 особи. 1927–62 на Здвижі працювала ГЕС. 1929 за опір колективізації заарешт. 10, 1931 — понад 30 селян. Під час голодомору 1932–33 померли 3450 осіб. Сталін. ре­пресій за­знали й вчителі, лікарі та ін. фахівці. У між­воєн. час функціонував нар. театр, у якому ставили твори О. Кобилянської, І. Микитенка, Б. Лавреньова, М. Горького, О. Корнійчука та ін. Від 10 липня 1941 до 8 листопада 1943 — під нім.-фашист. окупацією; М. пере­бував у складі ген. округи «Київ» райхскомісаріату «Україна». Діяло рад. під­пі­л­ля. Під час визволе­н­ня М. загинули 63 рад. військовики (похов. у 8-ми брат. могилах). На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали понад 1 тис. жит., з них 463 загинули. 1959 мешкали 5,7 тис. осіб. На тер. смт є поклади цегл. червоної глини. Гол. під­приємства: Макарів. філія «Київхліб» (потуж. 30 т/добу, понад 50 найменувань хлібобулоч., макарон. і кондитер. виробів), Макарів. ф-ка «Світанок» (спец. і побут. одяг), НВП «Аеротехніка-МЛТ» (роз­робле­н­ня, модернізація та ремонт радіолокац. обладна­н­ня військ. і цивіл. при­значе­н­ня). У с. Калинівка — під­приємство «Мак­агротех» (піролізні твердопалив­ні котли та теплогенератори). До 2007 також працював Макарів. молокозавод, до 2007 — Макарів. льонозавод, до 2010 — Макарів. цегел. завод. У М. — мед. коледж, 2 навч.-вихов. комплекси («заг.-осв. школа–­природничо-матем. ліцей» і «заг.-осв. школа–рай. г-зія»), між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, 3 дитсадки, дит. школа мистецтв, Центр соц. під­тримки для дітей і сімей «Промінь надії», ДЮСШ (очолював заслужений тренер України О. Каурайнер), Центр творчості дітей і юнацтва ім. Данила Туптала; рай. Будинок культури (при ньому діє картин­на галерея творів укр. художників з колекції уродженця Макарівщини, графіка, засл. художника України А. Марчука), рай. б-ки для дорослих і для дітей, Макарівський історико-крає­­знавчий музей; центр. рай. лікар­ня; від­діл. 4-х банків. Є парк культури і від­починку та стадіон. Виходить рай. г. «Макарівські вісті». Під керівництвом Д. Нетреби функціонує краєзн. клуб «Пошук». За межами М. здобули популярність хор. ансамбль «Свят-коло» (кер. — композитор, засл. діяч мистецтв України В. Степурко), фольклор. колектив «Чебреці» та хореогр. колектив «Ясочка» (усі — народні). Реліг. громади: УПЦ КП (Свято-Дмитріїв. церква, зведено 2004–07), УПЦ МП (церква св. пророка Іллі, 1991–2002; церква святителя Димитрія Ростовського, 2004), УГКЦ (парафія св. пророка Іллі; є каплиця, побл. якої буде споруджено храм), євангел. християн-баптистів (2001 за проектом Г. Занька споруджено храм на честь 2000-річчя Різдва Христового), адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Памʼятка архітектури нац. значе­н­ня — пошт. станція у с. Калинівка (1846). Встановлено памʼятник письмен­нику, церк. діячу 2-ї пол. 17 — поч. 18 ст. Данилу Тупталу (Димитрію Ростовсь­кому), який тут народився, погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятний знак жертвам голодомору, меморіал воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців М. — артист роз­мов. жанру, нар. арт. УРСР, Герой України А. Паламаренко; метало­знавець М. Волощенко, мікробіо­лог Ю. Волощенко, філософ В. Шевченко; поет, пере­кладач С. Гордєєв. У с. Калинівка народилася скульпторка З. Мосійчук. З М. повʼязані життя та діяльність біатлоністки, Героя України О. Юрковської; письмен­ника Б. Палійчука, поетеси Т. Костецької; майстрині декор. роз­пису, засл. майстра нар. творчості України Л. Віт­ковської; актора, нар. арт. УРСР і СРСР Ю. Мажуги.

Літ.: див. Макарівський район.

П. П. Коваленко, С. В. Кузнецов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю