МАКА́РІЙ (Свистун Леонід Микитович; 14. 09. 1938, Київ — 04. 06. 2007, м. Бонн, Німеч­чина, похов. у Він­ниці) — церковний діяч УПЦ МП. Закін. Київ. духовну семінарію (1960) та Моск. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1965), навч. в Екумен. ін­ституті (м. Боссе, Швейцарія, 1968). У травні того ж року рукопоклад. у сан диякона, у серпні — пресвітера та направлений на пастир. служі­н­ня до Київ. єпархії; у вересні по­стрижений у чернец­тво і при­знач. ключарем Володимир. собору в Києві. 1970 во­звед. у сан архімандрита. 1970 і 1978–82 — єпис­коп Уманський, вікарій Київ. єпархії; 1970–75 і 1990–92 — керуючий Канад. єпархією і тимчасово керуючий парафіями Моск. патріархату в США; 1975–78 — пред­ставник РПЦ у Всесвіт. раді Церков (м. Женева, Швейцарія). 1979 во­звед. у сан архі­єпис­копа. 1982–90 — архі­єпис­коп Івано-Франківський і Коломийський, від 1992 — Він­ницький і Брацлавський, від 1994 — Він­ницький і Могилів-Подільський; водночас від 1992 — голова Від­ділу зовн. церк. від­носин УПЦ МП. 2000 во­звед. у сан митрополита. Брав участь у реліг. між­нар. конф. та пред­ставниц. подорожах країнами Європи, Азії, Африки та Америки. 1998 у Він­­ниці ви­дано «Ви­брані твори: посла­н­ня, проповіді» М.