МАКА́РОВ Володимир Леонідович (11. 08. 1941, м. Воронеж, РФ) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1976), професор (1977), академік НАНУ (2009). Державна премія України в галузі науки і техніки (2012), премії ім. М. Крилова (2007) та ім. М. Боголюбова (2011) НАНУ. Заслужений діяч науки і техніки України (2017). Закін. Київський університет (1963), де 1965–98 й працював: від 1976 — проф., 1981–98 — завідувач кафедри чисел. методів матем. фізики. Від 1998 — в Ін­ституті математики НАНУ (Київ): від 1999 — завідувач від­ділу обчислюв. математики; водночас 2002–11 — засн. і завідувач кафедри приклад. математики Нац. авіац. університету (Київ). Основні напрями наук. досліджень: різницеві схеми, операторне інтерполюва­н­ня, кра­йові задачі для диференціально-оператор. рівнянь, чисельно-аналіт. методи роз­вʼязува­н­ня неліній. задач на власні значе­н­ня. Уперше ввів і дослідив клас різницевих схем з точними та явними спектрами, заклав (разом із О. Самарським) основи теорії точних компакт. й усічених довіл. порядку точності різницевих схем для звичай. неліній. диференціал. рівнянь і роз­винув (спільно з О. Са­марським та Р. Лазоровим) теорію різницевих схем для рівнянь із частин. похідними з узагальненими роз­вʼязками; побудував (у спів­авторстві з В. Хлобистовим) основи теорії полі­номіал. інтерполюва­н­ня неліній. операторів у гільбертових та векторних з різними типами інтерполяцій. умов просторах; роз­робив (спільно з І. Гаврилюком) новий метод на­ближе­н­ня роз­вʼязків задачі Коші для диференціал. рівнянь першого порядку з необмеженими оператор. коефіцієнтами, який має суперекс­поненціал. швидкість збіжності; за­пропонував функціонально-дис­крет. метод для роз­вʼязува­н­ня задач Штурма–Ліуві­л­ля, швидкість збіж­ності якого зро­стає зі зро­ста­н­ням порядкового номера від­повід. власного значе­н­ня і котрий може бути за­стосований до оператор. рівнянь заг. ви­гляду, а в деяких конкрет. випадках довів його суперекс­поненціал. збіжність.