Макаров Степан Осипович

МАКА́РОВ Степан Осипович (27. 12(08. 01). 1848, Миколаїв — 31. 03(13. 04). 1904, побл. м. Порт-Артур, нині у межах м. Далянь, Китай) — військовий діяч, фахівець у галузі кораблебудува­н­ня, океано­граф. Віце-адмірал (1896). Учасник рос.-турец. 1877–78 та рос.-япон. 1904–05 воєн. Держ. і бо­йові нагороди Рос. імперії. Мала (1880) та велика (1895) золоті медалі Рос. геогр. товариства. Закін. мор. штурман. училище у м. Ніколаєвськ-на-Амурі (нині Хабаров. краю, РФ; 1865). Від­тоді служив на суднах Тихоокеан. ескадри, від 1871 — на Балтій., від 1876 — на Чорномор. флотах. У боях з турками одним із перших за­стосував торпедну зброю, потопивши сторож. судно «Інтібах». У цей час вина­йшов мінне транс­порт­не судно, роз­робив теорію непотоплюваності суден. 1881–82 — командир пароплава «Тамань». 1882 отримав при­значе­н­ня у Стамбул. У цей період ви­вчав гідрологію протоки Босфор, довів існува­н­ня у ній двох течій — верх­ньої з Чорного моря в Егейське та нижньої у зворот. напрямі. 1885 — командир фрегата «Князь Пожарський». Від 1886 — командир корвета «Витязь», на якому здійснив кругосвітнє плава­н­ня. 1886–89 дослідив пн. р-ни Тихого океану, ви­значив раніше неві­домі глобал. закономірності процесів у мор. середовищі, провів велику дослідниц. роботу з ви­вче­н­ня Атлантич. та Індій. океанів. 1891–94 — в. о. гол. ін­спектора мор. артилерії; 1894 — молодший флагман, 1896–98 — командувач прак­тич. ескадри Балтій. моря; 1894–95 — командувач ескадри в Сере­д­зем. морі. 1899 — лютий (березень) 1904 — гол. командир Кронштадт. порту, губернатор Кронштадта (нині С.-Пе­тербур. міськради). 1899 та 1901 — у плаван­ні до Антарктики на першому у світі криголамі «Ермак», створеному за його проектом. Тоді установив, що круг. поверхн. течії у морях Пн. пів­кулі направлені проти годин­ник. стрілки, а у Пд. пів­кулі — за нею. М. роз­робив засади викори­ста­н­ня криголамів; поклав початок криголам. флотові, який ві­ді­грав. значну роль у рад. час у освоєн­ні Арктики. Від лютого (березня) 1904 — командувач Тихоокеан. ескадри. За короткий час йому вдалося під­вищити боє­здатність флоту та значно посилити оборону Порт-Артура. Загинув на броненосці «Петропа­вловськ», що пі­ді­рвався на міні. 1913 М. встановлено памʼятник у Крон­штадті. Нині його іменем на­звано Нац. університет кораблебудува­н­ня, вулицю та бульвар у Миколаєві, місто у Сахалін. обл., Тихоокеан. військ.-мор. ін­ститут у м. Владивосток (обидва — РФ), Держ. мор. академію у С.-Пе­тербурзі. У Миколаєві зберігся будинок, де він народився (вул. Адмірала Макарова, № 4).

Завантажити статтю