Македони - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Македони

МАКЕДО́НИ – село Миронівського району Київської області. Македон. сільс. раді підпорядк. села Кулешів і Малі Пріцьки. Знаходиться на р. Шевелуха (притока Росави, бас. Дніпра), за 100 км від обл. центру, за 35 км від райцентру та залізнич. ст. Миронівка. Пл. 3,38 км2. За переписом насел. 2001, проживали 773, станом на 2016 – 692 особи; переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1640. Тоді було 19 дворів. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця, який переїхав з Македонії. За ін. легендою, тут – в урочищі Криничне – у давнину на місці зруйнов. язичниц. капища був збудований православ. монастир (спочатку дерев’я­ний, потім – катакомбний), у якому жит. часто рятувалися під час нападів татар. загонів. У 19 ст. В. Антонович дослідив 45 печер на відстані 100 верст від Києва та нижче Дніпром, зокрема й у М. Виявлено також кілька курганів різного часу. У 17–18 ст. село належало до Канів. староства, яке перебувало у складі Київ. намісництва. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та Коліївщині. За Андрусів. перемир’ям 1667 М. залишилися у складі Польщі. В остан. чв. 18 ст. стали особистою власністю польс. короля Станіслава ІІ Авґуста Понятовського. Пізніше М. належали родинам поміщиків Головинських, Марциновсь­­ким, баронам фон Клотт та ін. Остан. власниками були поміщики Остапенко та К. Абрамович. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у межах кордонів Рос. імперії. У 19 – на поч. 20 ст. – волос. центр Канів. пов. Київ. губ. 1872 відкрито 1-класну, 1905 – 2-класну школи, 1912 – початк. 4-класне уч-ще. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 – райцентр. 1923–30 – у складі Київ. округи, від 1932 – Київ. обл.; від 1925 – Ржищів., від 1963 – Кагарлиц., від 1965 – Миронів. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (зафіксовано випадки канібалізму та вбивства за їжу; у М. померли 650, у Кулешові – 70, у Малих Пріцьках – бл. 100 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 8 серпня 1941 до 30 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули відповідно 77, 9 і 47 жит. М., Кулешова та Малих Пріцьок. У 2-й пол. 1980-х рр. у М. збудовано бл. 100 житл. будинків для молодих сімей і переселенців із чорнобил. зони, а також нові приміщення для сільради, школи, дитсадка, пошти, медпункту. Нині працюють с.-г. ТОВ «Македони» та кілька фермер. госп-в. У М. – навч.-вихов. комплекс; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Збереглася церква Покрови Пресвятої Богородиці, зведена 1904–10 (у рад. період її використовували як склад, 1974 упав купол, на поч. 1990-х рр. частково відновили) на місці однойм. дерев’яної (існувала від 1729). Встановлено пам’ят. хрест жертвам голодомору та пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – історик В. Голуб, радіоінженер І. Пресняк; актриса, засл. арт. УРСР Н. Титаренко. Тут минули дит. і юнац. роки фахівця у галузі буд-ва, чл.-кор. НАПНУ А. Тугая.

Літ.: Похилевич Л. Сказания о насе­­ленных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Книга пам’я­­ті. Голодомор 1932–1933 на Миронівщині. Миронівка, 2008; Міста і села України. Київщина. Кн. 2. К., 2011; Миронівщина. Роки. Події. Люди. Біла Церква, 2013.

К. Л. Залевська

Статтю оновлено: 2017