Македонія

Визначення і загальна характеристика

МАКЕДО́НІЯ, Македонська Республіка (Ма­­кедониja, Република Македо­ниja) — держава у Пів­ден­но-Східній Європі, в центрі Балканського пів­острова. Межує на Пн. з Сербією (зокрема й з само­проголошеною і частково ви­знаною Респ. Косово, яка за серб. кон­ституцією є автоном. краєм Косово та Метохія; довж. македон.-серб. кордону 221 км, з них косов. ділянка — 159 км), на Зх. — з Албанією (151 км), на Пд. — з Грецією (периферіями Зх. М. і Центр. М.; 246 км), на Сх. — з Болгарією (148 км). Площа 25 713 км². Насел. 2 067 471 особа (2014): македонці (65 %), албанці (25 %), турки (3,8 %), цигани (2,7 %), серби (1,8 %), болгари, румуни. Адм.-тер. поділ: 80 общин і м. Скопʼє (столиця; 571,5 км²; 483 тис., у агломерації — понад 625 тис. осіб). Найбільші міста: Бітола (80,5 тис. осіб), Куманово (70,8 тис.), Прилеп (66,2 тис.), Охрид (55,7 тис.), Тетово (52,9 тис.), Штіп (43,5 тис.). Ви­окремлюють Вардар., Пелаґоній., Пд.-Зх., Пд.-Сх., Пн.-Сх., Полоз., Скоп. і Сх. регіони. Офіц. мови: македонська, албанська. Віро­сповіда­н­ня: православні (68 %; діє понад 1,7 тис. церков і монастирів), мусульмани (27 %), католики (1 %). Глава держави — президент (2009–14 та від 2014 — Г. Іванов). Законодав. орган — однопалатне Зі­бра­н­ня. Грош. одиниця — денар. Перша Македон. держава (сучасна Македон. Респ. за­ймає лише 35,8 % її тер.), що включала в себе й ті тер., які нині входять до складу Греції (52,4 %) та Болгарії (9,6 %), виникла у 8 ст. до н. е. за часів короля Карана (808–778 рр. до н. е.). Ін. видат. кер. були Філіп ІІ (359–336 рр. до н. е.) та його син Олександр Великий (Македонський; 336–323 рр. до н. е.). У 2–4 ст. М. належала Рим. імперії, а після її роз­паду ві­ді­йшла до Візантії. У 9 — на поч. 11 ст. пере­бувала під владою Болгар. царства, від­тоді до 12 ст. — знову Візантії. На поч. 13 ст. за неї вели боротьбу болгар. і серб. володарі. 1382 М. ві­ді­йшла до Сербії. Від кін. 14 ст. до поч. 1-ї Балкан. вій­ни (1912) — у межах Осман. імперії. У 6 ст. на цих землях зʼявилися словʼян. племена. На­прикінці 9 ст. словʼян. просвітителі, апостоли св. Климент і св. Наум заснували Охрид. книжну школу, яка продовжила традиції, започатковані св. Кирилом і св. Мефодієм, які походили з м. Солунь (нині Салоніки, Греція). Тоді Охрид пере­творився у знач. центр словʼян. культури. На думку пере­важ. більшості дослідників, саме Климент Охридський, який 893 став архі­єпис­копом і роз­горнув освітню діяльність у Пд.-Зх. М., й склав кирилицю. 993 кирилицею зроблено напис на над­гробку, який був встановлений на могилі батьків і брата царя Самуїла (зна­йдено 1888 у с. Герман, Греція; нині зберігається у Нац. істор. музеї Болгарії у Софії). Серед кирилич. па­­мʼя­ток з рисами македон. редакції старословʼян. мови — «Охридський апостол», «Бітольська тріодь» (обидві — 12 ст.), «Македонське євангеліє попа Йована» (12 — поч. 13 ст.), «Вранешницький апо­­стол» (13 ст.). У 10–11 ст. (особливо після прийня­т­тя християнства 988) багато македон. церков. літ-ри (зокрема ви­дані глаголицею «Зо­графський кодекс», «Асеманієве євангеліє», «Синайський псалтир», «Синайський требник») зʼявилося на тер. Київ. Русі. Пізніше у М. були завезені книги давньорус. церк. діячів Іоан­на І («Служба Борисові і Глібові», 1-а пол. 11 ст.), Іларіона («Слово про Закон і Благодать», 2-а пол. 11 ст.) та Нестора-літописця («Житіє Феодосія Печерського», кін. 11 — поч. 12 ст.). У 1630-х рр. київ. митрополит Петро Могила направив у Волощину на проха­н­ня її господаря Матея Басараба укр. книго­друкарів на чолі з Т. Вербицьким, де вони спів­працювали з книго­друкарями Мелетієм Македонським, Стефаном Охридським, Нектарієм Пелаґонійським. У 1-й пол. 19 ст. вперше від поч. турец. екс­пансії ви­йшли книги македон. мовою монахів Й. Крчовського (1820) та К. Пейчиновича-Тетоеца (1845). У 1913 за Бухарест. мирним договором, укладеним після 2-ї Балкан. вій­ни, македон. землі роз­ділили на 3 частини: Вардарська ві­ді­йшла до Сербії, Еґейська — до Греції, Піринська — до Болгарії. Під час 1-ї світової вій­ни Болгарія захопила Вардар. М., але після пере­моги союзників 1918 повернула її (згідно з Версал. договором 1919). У роки 2-ї світової вій­ни Болгарія, яка була союзницею Німеч­чини й Італії, знову окупувала Вардар., а також Еґей. М. У квітні 1945 серб. частину М. проголошено соціаліст. респ. у складі Федератив. Нар. Респ. Югославії (пізніше — Соціаліст. Федеративна Респ. Югославія). У серпні 1946 на Париз. мирній конф. пред­ставники від УРСР засудили пере­слідува­н­ня у Греції албан., болгар. і македон. меншин. 1963 М., зокрема Скопʼє, по­страждала від землетрусу. Після референдуму 8 вересня 1991 М. стала незалеж. державою. У листопаді того ж року прийнято нову кон­ституцію. Від­тоді М. надавали фінанс. допомогу та політ. під­тримку США і країни ЄС, військ. — НАТО. Від 1-ї пол. 1990-х рр. процес між­нар. ви­зна­н­ня намагалася за­блокувати Греція. 1993 країні під на­звою Колишня югослав. Респ. М. (за наполяга­н­ням грец. пред­ставників; власне ж грец. влада називає цю державу «Респ. Скопʼє») на­дано членство в ООН. 5 грудня 2011 між­нар. суд ООН виніс ріше­н­ня про те, що Греція не має права блокувати членство М. у НАТО, ЄС та ін. між­нар. організаціях. Від поч. 2001 від­бувалася етнополіт. криза та тривали збройні ви­ступи само­проголошеної албан. Армії. нац. визволе­н­ня М. проти уряд. військ. 13 серпня того ж року за участі македон. офіц. влади, керівництва Армії. нац. визволе­н­ня М. і пред­ставників США і ЄС під­писано Охрид. договір, який перед­бачав припине­н­ня військ. проти­стоя­н­ня, внесе­н­ня від­повід. поправок у кон­ституцію, водночас закріплював мультикультурність держави без поруше­н­ня її суверен­ності й унітарності.

Більшість тер. М. за­ймають гори (80 %); середні висоти над р. м. бл. 1,2 км. Найбільші гірські масиви: Кораб (2764 м), Шар-Планіна (2760 м), Баба (2601 м), Нідже (2521 м), Бистра (г. Меденица, 2163 м), Бабуна, Беласица, Влахіна, Караорман, Мелешево, Огражден, Осогово, Скопско-Црна-Гора. Клімат від змін­ного еґейсько-серед­земноморського до помірно-континентального. Середня температура січня від 0 до -3 °С, липня — +20–+24 °С. Опадів бл. 500 мм на рік. Гірські хребти від­діляють гол. македон. річки Вардар (за­ймає 2/3 тер.; її притоки: Брегальниця, Црна Река, Треска) і Струмица, які належать до бас. Еґей. моря. На Зх. протікають річки бас. Адріатич. моря Чорний Дрин і Радіка. У країні — бл. 50 озер; найбільші: на Пд. Зх. — Охридське (348 км²), Преспанське (274 км²), на Пд. Сх. — Дойранське. На вис. 2218 м — льодовик. озера Пелістерські Очі. М. багата на лікув. мінерал. води (на їхній базі, а також ін. рекреац. ресурсів функціонує роз­винена мережа санаторіїв, Будинків від­починку). Роз­ві­дані значні поклади магнетиту, заліз. і свин­­цево-цинк. руд, хромітів, азбесту, срібла, сірки, лігнітів. До вис. 700–800 м — степ. рослин­ність, вище — ліси (пере­важно дубові та букові). Росте бл. 3,2 тис. видів покритонасін­них, 350 видів мохів і 42 види папоротей. Є значна кількість гірських рослин, зокрема лютик, піон, мак, горечавка, едельвейс. У М. — багата орнітофауна; найбільші її пред­ставники: орли, коршуни, чаплі, куропатки. Ссавці: вовк, лисиця звичайна, кіт лісовий, рись звичайна, видра, лисиці камʼяна та лісова, борсук, горностай, ласка, тхір лісовий, пере­гузня звичайна, бурий ведмідь, козиця звичайна, сарна європейська, олень благородний, кабан, тадарида європейська, під­ковики пів­ден­ний, Мегея, великий і малий, широковух звичайний, пергачі пізній і пів­нічний, довгокрил звичайний, білогрудий їжак, заєць-русак, білка звичайна. Водяться десятки видів риб з родин коропових, лососевих (ендеміч. лосось охридський, форель), вугрових та ін. Нац. парки: Галічица, Маврово, Пелістер.

М. від­носиться до найменш економічно роз­винених країн Європи. Станом на 2016 ВВП складав 14 631 дол. США на душу насел. У її структурі на сферу послуг припадає понад 58 %, на пром-сть — бл. 30 %, на аграрне виробництво, рибальство та ліс. госп-во — бл. 12 %. Працюють під­приємства з видобутку та збагаче­н­ня корис. копалин; виробництва електро­енергії; цементу; феро­сплавів, сталі, прокату, труб, виплавле­н­ня кольор. металів; маш.-буд., нафтоперероб., хім., фармацевт., легкої, харч. (цукр., маслороб.), винороб. і тютюн. галузей. У с. госп-ві пере­важає рослин­ництво; вирощують тютюн, бавовну, опіум. мак (одна з небагатьох країн світу, яка офіційно культивує цю рослину), пшеницю, кукурудзу, ячмінь, рис (єдиний виробник в регіоні), помідори, солодкий перець, картоплю, вино­град, кунжут, яблука, груші, персики, абрикоси, вишні, черешні. Роз­винені шовківництво, вівчарство, мʼяс­­не скотарство, птахівництво й озерне рибальство. Щороку країну від­відує понад 500 тис. туристів. Осн. торг. партнери: країни ЄС, Сербія, Туреч­чина, Китай, РФ. М. екс­портує феронікель, прокат заліза та сталі, мінерал. сировину (зокрема мідні концентрати), текс­тиль, швейні вироби, машини та устаткува­н­ня, хімікати, фармацевт. препарати, нафто­продукти, овочі та фрукти. Є аеропорти в Скопʼє (1,2 млн пасажирів на рік) і Охриді. Осн. залізнич. шлях Куманово–­Скопʼє–Гевгелія повʼязує Пн. і Пд. країни та Пд.-Сх. Європу з Зх. і Центральною.

1944 роз­почато формува­н­ня фондів Нац. університет. б-ки св. Климента Охридського у Скопʼє (нині зберігається бл. 3 млн книг). 1946 від­крито Університет св. Кирила і Мефодія у Скопʼє (провід. македон. ВНЗ; 23 факультети), 1979 — Університет св. Климента Охридського у Бітолі, 1998 — Албан. університет у Тетово, 2007 — Університет Гоце Делчева у Штіпі. Окрім освіт. діяльності, вони за­ймаються наук. дослідж. (ін­ститути Університету св. Кирила і Мефодія: аграр. економіки, інж. сейсмології, тварин­ництва, нац. історії, соціол. і політико-правових дослідж., македон. мови ім. К. Мисиркова, фольклору ім. М. Цепенкова; ін­ститути Університету св. Климента Охридського: гідробіо­логії, старословʼян. культури та тютюну); у їхньому складі діють понад 30 коледжів. 1947 Б. Конеський, А. Шопов, С. Яневський, В. Малеський та К. Чашуле організували СП М. 1953 ви­йшов перший номер літ. ж. «Савременост», 1958 — «Разгледи». 1967 засн. Македон. академію наук і мистецтв (МАНМ; перший президент — Б. Конеський, від 2012 — В. Камбовський; її почес. чл. обрано президента НАНУ Б. Патона, асоці­йов. чл. — директора НБУВ, академік НАНУ О. Онищенка), яка продовжила почина­н­ня Македон. наук.-літ. товариства (виникло 1902 у С.-Петербурзі), Молодого македон. літ. товариства, Культ.-осв. товариства «Вардар», Македон. літ. клубу та ін. громад. наук. т-в. У її структурі — 6 від­діл. (тех. наук; природничо-матем. і біо­тех. наук; мед. наук; сусп. наук; мово­знавства та літ-ри; мистецтва), 5 н.-д. центрів (енергетики, інформатики та матеріалів; ген­ної інженерії та біо­технологій ім. Г. Єфремова; лексикогр.; ареал. лінгвістики; стратег. дослідж.), архів, бібліотека (понад 170 тис. книг). 2009 ви­йшла «Македонска енциклопедиja» (т. 1–2), яку укладав лексикогр. центр МАНМ. Наукові дослідже­н­ня у галузях біо­технології, генетики, молекуляр. біо­логії, медицини, енергетики, інформ. технологій, матеріало­знавства, гідрології, екології та сейсмології здійснюють 13 галуз. НДІ. У Скопʼє — Нац. музей М., Археол. музей, Міський музей, Музей сучас. мистецтва, Музей мистецтва М., Музей-каплиця Матері Терези, Македон. філармонія, Македон. нац. театр, Македон. театр драми, Македон. театр націй. Гол. памʼят­­ники столиці: Філіпу ІІ, Олександру Великому (Македонському), «Воїн на коні», Юстиніану І, св. Кирилу та Мефодію, «Материнству», учасникам нац.-визв. боротьби М. Андонову-Ченто, Д. Груєву, Г. Делчеву, письмен­нику Г. Пулевському, на честь загиблих македон. героїв, Матері Терезі. Охороняється значна кількість істор. памʼяток давньорим., православно-візантій. та іслам. культур. Обʼєкти Світ. спадщини ЮНЕСКО: м. Охрид (9 ст.) і Охрид. озеро (занесено до списку 1979), печера Слатинський Ізвор, фортеця Маркові Кулі (13–14 ст.; обидва — 2004), архео-астроном. памʼятник Кокіно (18 ст. до н. е.; 2009). У Скопʼє — руїни антич. м. Скупі, замок над лівим берегом р. Вардар (6 ст.) та ка­­мʼяний міст через неї (символ міста; 15 ст.), церква Святого Спаса (кін. 17 — поч. 18 ст.; у її дворі — могила Г. Делчева), мечеть султана Мурата (1436), мечеть Іса-бега (1475), мечеть Мустафа-паші, хамам Даут-паші (обидві — кін. 15 ст.), турец. караван-сарай Куршумлі (17 ст.), соборна церква св. Климента Охридського (1990); у околицях столиці — церква св. Пантелеймона у с. Горно Незері (1164), церква св. Никити у с. Баньяні (14 ст.), кілька церков побл. кань­йона-озера Матка (14–16 ст.); у Охриді — антич. театр, собор св. Софії (9–14 ст., фрески 11–14 ст.), замок Самуїла (11 ст.), церква св. Богородиці Паривленти (13 ст.; зберігається унікал. колекція ікон 13–15 ст.), мечеть Зейнал Абидина (1590), церква св. Георгія (1834), від­новлений собор св. Климента Охридського; у Бітолі — руїни давньогрец. м. Гераклея Лінкестіс, фрагменти ран­ньої християн. базиліки, візант. фортеці та амфітеатру, мечеті Айдар-каді (15 ст.) та Єні, башта з годин­ником Саат Кула, критий турец. ринок Без­істен (усі — 16 ст.), церква св. Димитрія (1930). Великого успіху досягло македон. кіномистецтво. 1905 у Бітолі брати Янакі та Мілтон Манакі зняли перший балкан. кінофільм. 1994 х/ф «Перед дощем» М. Манчевського (в Україні вперше показано на Між­нар. кінофестивалі «Молодість») отримав Ґран-Прі «Золотий лев» та ще кілька призів на 51-му Венеціан. кінофестивалі та номінувався на премію «Оскар» (посів 2-е м.), а 2001 його х/ф «Порох» (2003 показано у Києві в кіноклубі «КІNО-КОЛО») від­кривав 58-й Венеціан. кінофестиваль. 2009 Ю. Шевчик від­значений призом за кращу режисуру на Шанхай. між­нар. кінофестивалі за психол. трилер «Нормальний». Нині у М. проводять Скоп. між­нар. кінофестиваль (у квітні 2014 на ньому був пред­ставлений укр. фільм «Будинок з вежею», реж. Є. Не­йман) та Бітол. між­нар. кінофестиваль «Брати Манакі» (у вересні того ж року — укр. фільм «Племʼя», реж. М. Слабошпицький). У М. популярними є футбол, баскетбол, волейбол, гандбол, боротьба, бокс, лижний спорт, сноуборд, шахмати та ін. види спорту. Македон. спортс­мени, які здобули олімп. медалі: футболісти Б. Ві­дініч (срібна, 1956, Мельбурн; золота, 1960, Рим), М. Дуровський (бронз., 1984, Лос-Анджелес); баскетболісти Б. Георгієвський (срібна, 1976, Монреаль), С. Венгеловська (срібна, 1988, Сеул); боксери А. Русевський (бронз., 1976, Монреаль), Р. Редзеповський (срібна), А. Саліху (бронз.; обидва — 1984, Лос-Анджелес); спортс­мени з вільної боротьби С. Сейді (бронз., 1980, Москва та 1984, Лос-Ан­­джелес), С. Трстена (золота, 1984, Лос-Анджелес; срібна, 1988, Сеул), М. Ібрагімов (бронз., 2000, Сідней). 1997 у Бітолі укр. боксер О. Єфимович став чемпіоном Європи серед кадетів. У червні 2014 на стадіоні «Філіп ІІ» у Скопʼє про­йшов Кубок Європи з бігу на 10 тис. м, на якому укр. чол. команда посіла 3-є м. (Р. Романенко, І. Стребков, Д. Лашин, І. Гелетий), жін. — 4-е м. Р. Романенко у індивідуал. першості серед чоловіків виборов 6-е м., укр. бігунки О. Скрипак і Т. Головченко – від­повід­но 8-е і 9-е м. серед жінок. За гандбол. клуб «Кометал» ви­ступали українки Г. Маркушевська, О. Радченко й О. Цигиця.

Нині більшість етніч. українців у М. — нащадки емі­грантів з Рос. і Австро-Угор. імперій, пере­селенці унаслідок воєн. дій в Україні на­прикінці 1910-х рр., 2-х світ. воєн, сталін. ре­пресій, укр. жінки, які від поч. 1990-х рр. одружуються з македонцями. За пере­писом насел. у М. в 2002, українцями на­звали себе 102 особи. Нині ідентифікують себе як українці бл. 300 македон. громадян. На думку низки дослідників, чисельність укр. діаспори у М. значно більша. Осн. місця не­знач. компакт. поселе­н­ня українців у М.: Скопʼє, Бітола, Охрид, Ресен, села Галичник, Делчево. Україна ви­знала М. 23 липня 1993, дипломат. звʼязки між двома країнами встановлено 20 квітня 1995. У грудні 1996 в Києві роз­почало роботу посольство М. в Україні; у червні 2000 у Скопʼє — дипломат. пред­ставництво, а у листопаді 2001 — посольство України у М. Посли М. в Україні: В. Блажевскі (1997–2003), М. Гулескі (2003–08; у 1969 закін. архіт. факультет Львів. політех. ін­ституту), І. Ісайловський (2008–09), А. Спасеновський (2010–14) та С. Змейкоський (від 2014). У 2001–04 послом Словач­чини у Сербії та Чорногорії, Албанії, М. працював словац. дипломат укр. походже­н­ня М. Лайчак. Кер. укр. дипломат. місії у М.: В. Похвальський (1999–2001), П. Кірʼяков (2001–03), В. Толкач (2003–04), О. Шовкопляс (2004–05), В. Москаленко (2005–09), Ю. Гончарук (2009–16) та Р. Палагусинець (від 2017). З офіц. і робочими візитами у М. першими побували міністр КМ України В. Пустовойтенко (1996) і міністр закордон. справ України Г. Удовенко (1997), на найвищому рівні — Президент України Л. Кучма (1998) та премʼєр-міністр України В. Янукович (2004); Україну від­відали міністр закордон. справ Македон. Респ. Б. Ханджийський (1998), президенти Македон. Респ. Б. Црвенковський (двічі 2005) і Г. Іванов (2010, 2014), голова Зі­бра­н­ня Македон. Респ. Л. Йор­дановський (2005) та пре­­мʼєр-міністр Македон. Респ. Н. Груєвський (2010). Між Україною та М. під­писано договір про дружбу та спів­робітництво (2000), понад 40 договорів і угод у торг.-екон., військ.-тех. і ін. сферах. 1994 зареєстровано Товариство маке­­дон.-укр. дружби та спів­робітництва, 2004 — Громаду українців у М. ім. Лесі Українки. Містами-по­братимами стали Кременчук Полтав. обл. і Бітола. Укр. військові брали участь у миротвор. операціях у балкан. регіоні. У березні 2001, головуючи в Раді Без­пеки ООН, Україна ви­ступила за збереже­н­ня територ. цілісності та суверенітету М., засудила збройні ви­ступи само­проголошеної албан. Армії. нац. визволе­н­ня М. 2015 заг. обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та М. складав (тис. дол. США) 25 092 (2014 — 61 869), зокрема екс­порт — 12 993 (40 538), імпорт — 12 159 (21 133). У тому ж році основу укр. екс­порту товарів у М. становили: чорні метали (68 %), мідь і вироби з неї (12,3 %); македон. імпорту в Україну: тютюн і його пром. замін­ники (42,4 %), електр. акумулятори (34,3 %), фармацевт. продукція (7,2 %). У 2012 створ. Укр. екон. клуб у М.

Укр.-македон. наук., культурні, літ. і мист. звʼязки мають давню історію. Протягом кількох століть українці та македонці спів­працювали пере­важно у галузях книго­друкува­н­ня та книгооб­міну. Бл. 1580 македон. землями подорожував письмен­ник-полеміст Іван Вишенський, який прямував на Афон (п-ів Айон-Орос, Греція). На думку деяких дослідників, зокрема І. Франка, він побував у Охриді, а згодом на основі місц. пере­казів написав оповіда­н­ня «Новина, чи звістка про те, як зна­йшли тіло вбитого Варлаама, архі­єпис­копа Охридського, у місті Велісі, який по­страждав за істину й був кинутий у ріку Вардар» (водночас історик кін. 19 — поч. 20 ст. С. Голубєв вважав, що цей твір є лише випискою з твору ін. автора). Від травня 1844 тривало 11-місячне наук. від­рядже­н­ня укр. палеославіста, палео­графа В. Григоровича на словʼян. території, які пере­бували під владою турків. Роз­почавши його у Стамбулі, окрім Салонік і Афона, він побував у Охриді та Бітолі, а також ін. насел. пунктах сучас. Македон. Респ. (1848 у кн. 3 «Ученых зап. Казан. університета» опубліковано його «Очерк ученого путешествия по Европейской Турции», який 1877 посмертно пере­ви­дано у Москві). В. Григорович дослідив багато унікал. памʼяток словʼян. християн. літ-ри, збирав фольклор (його спілкува­н­ня з македон. поетом Д. Миладиновим фактично сприяло зароджен­ню македон. фольклористики). У 2-й пол. 1858 у Одесі, Києві та Херсоні пере­бував македон. поет Р. Жинзіфов, який 1863 у Мос­кві частково пере­клав і видав «Гусларот» / «Кобзар» Т. Шевченка, на­друкував македон. мовою «Слово о полку Ігоревім», а у на­ступ. році у моск. ж. «День» (№ 3, 18 січ.) опублікував ста­т­тю «Ру­­сины и польское вос­стание». У Одесі закін. гімназію (1872) і Новорос. університет (1875) уродженець м. Кратово (нині М.), болгар. етно­граф, історик і пере­кладач Є.-Ц. Каранов. З Україною повʼя­­зане життя діяча македон. нац. від­родже­н­ня, засн. македон. літ. мови К. Мисиркова – контактував з укр. славістами, деякий час мешкав у Одесі (1901–02 навч. у Новорос. університеті, 1906–07 вчителював у ниніш. гімназії № 1, тут готував дис. і писав наук. праці, видавав ж. «Вардар»; 2013 на будинку на вул. Канатна, № 28 встановлено мемор. дошку), Бердянську (нині Запоріз. обл.) та Полтаві, бував у Києві та ін. укр. містах. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. на Балканах ви­вчав словʼян. мови укр. словʼяно­знавець В. Ко­­рабльов (1903 у С.-Петербурзі ви­йшла його кн. «События в Македонии и Старой Сербии»). У 1920-х рр. у Скопʼє працювали одес. історик, літературо- і мово­­­знавець П. Біціл­лі, харків. вчені — лікар-дерматовенеролог В. За­­рубін і мово­знавець С. Кульбакін. 1932–33 досліджував структуру й організацію македон. сільс. насел., їхні сімʼї, звичаї та реліг. життя укр. і польс. етнолог Ю. Обремський. На­прикінці 1920-х — у 1-й пол. 1930-х рр. у Бітол. православ. семінарії викладав укр. церк. діяч Іоанн (Максимович) і на­вчалися укр. церк. діячі Й. Ілюк і П. Кернашевич. На­прикінці травня 1964 на Між­нар. форумі діячів культури, який був скликаний у Києві при сприян­ні ЮНЕСКО для від­значе­н­ня Кобзаря, ви­ступив Д. Конеський, а 16 серпня у г. «Нова Македониja» ви­йшла ста­т­тя, яку С. Яневський присвятив 150-річчю від дня народж. Т. Шевченка. У 2-й пол. 20 ст. в Україну при­їжджали македон. прозаїки та поети О. Арбулевська, Т. Арсовський, Д. Коцевський, Є. Манев, О. Николова, В. Подгорец, Г. Сталев, Г. Старделов, С. Яневський, Р. Ячев, де на різноманіт. твор. заходах зу­стрічалися з укр. літераторами.

1997 і 2002 президентами НАНУ та МАНМ (Б. Патоном і від­повід­но К. Богоєвим та М. Ма­­тевським) під­писано угоди про спів­робітництво. 2002–03 започатковано проведе­н­ня Днів науки України у М. (2003 у Охриді від­булася конф. «Укр.-македон. культурні звʼязки (Х–ХХ ст.)»), 2004 — Днів науки М. в Україні (у НБУВ організовано ви­ставку «Респ. М.: історія, наука, культура, освіта», від­булася конф. «Роль науки в соц. транс­формації су­спільств України та Респ. М.»; брали участь Б. Патон, О. Онищенко, президент МАНМ Ц. Гроз­данов і голова Комітету з питань македон.-укр. спів­робітництва, академік МАНМ Б. Ристовський, який 2011 від­значений Золотою меда­л­лю ім. В. Вернадського НАНУ). 2005 у Скопʼє про­йшла між­нар. конф. «Наука у процесі на­ближе­н­ня М. та України до ЄС», 2006 у Сімферополі та 2007 у Бітолі — між­нар. конф. «Укр.-македон. паралелі в історії та сучасності». На поч. жовтня 2010 на укр.-маке­дон. наук. конф. у Штіпі ви­ступали 14 науковців НАНУ. 2005 у Києві ви­йшов 1-й, 2006 — 2-й, 2008 — 3-й, 2009 — 4-й, 2011 — 5-й, 2014 — 6-й випуски «Українсько-македонського наукового збірника». У серпні 2013 під головува­н­ням президента В. Камбовського від­булося урочисте засі­да­н­ня МАНМ з нагоди 150-ї річниці від дня народж. першого президента УАН В. Вернадського. Продовжено дію Угоди про спів­робітництво між Університетом св. Кирила і Мефодія та Київ. університетом (2009); налагоджено спів­працю між Університетом Гоце Делчев і Нац. пед. університетом (Київ) та Харків. університетом (2010), між Університетом св. Климента Охридського та Ніжин. університетом (Черніг. обл.; 2011), між Університетом св. Кирила і Мефодія та Ужгород. університетом (2014). Протягом остан. 15-ти р. за­проваджено лекторати македон. мови на кафедрах словʼян. філології Львів. і Київ. університетів, української мови — в Університеті св. Кирила і Мефодія. У спіл. укр.-ма­­кедон. наук. проектах, а також між­нар. наук. конф., кон­гресах, симпозіумах, нарадах у Бітолі, Охриді, Скопʼє, Штіпі брали участь вчені й ін. укр. ВНЗів, зокрема Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут», Київ. університету будівництва та архітектури, Нац. університету «Львівська політехніка», Таврій. університету (Сімферополь), Харків. університету та Харків. тех. університету будівництва та архітектури. Від 2004 триває спів­робітництво між НБУВ (засн. фонд македоніки) та Нац. університет. б-кою св. Климента Охридського (засн. фонд україніки). Укр. вчені, архівісти та бібліотекарі досліджують та здійснюють факсиміл. ви­да­н­ня македон. старовин. рукопис. і друков. книг, які зберігаються у б-ках і архівах України (2008 на­друковано македон. рукопис 12 ст. «Слово монаха Дамаскина» з фондів НБУВ); македон. вчені, архівісти та бібліотекарі — від­повід­но українських. У галузі історії, право­знавства, джерело­знавства, мово­знавства, літературо­знавства та мистецтво­знавства укр. вчені чл.-кор. НАНУ Л. Дубровіна, О. Микитенко, В. Погорілко, В. Русанівський, М. Селівачов та ін. спів­працювали з македон. вченими М. Бошкоським, Т. Вражиновським, Б. Зафіровським, П.-Х. Ілієвським, Л. Лазаровим, Б. Ристовським, Г. Старделовим, Л. Тантуровською, Г. Тодоровсь­ким. Македон. мовою пере­кладено деякі твори укр. письмен­ників М. Гоголя, О. Довгого, І. Драча, О. Корнійчука, В. Коротича, А. Малишка, Б. Олійника, Д. Павличка, Л. Первомайського, П. Тичини. Серед македон. пере­кладачів укр. класики — Б. Конеський, Є. Манев, Т. Момировсь­кий. Пере­клади македон. авторів (Ц. Андреєвського, Т. Арсов­­ського, Б. Вишенського, Т. Георгієвського, Л. Каровського, Б. Конеського, Є. Манева, М. Матевського, Т. Момировського, О. Николової, К. Охридського, Р. Па­вловського, В. Подгорця, А. Поповського, К. Рацина, М. Ренджова, Й. Стрезовського, К. Чшуле, А. Шопова, Є. Щуплинової, С. Яневського) друкували журнали «Всесвіт», «Вітчизна», «Україна», «Ранок», «Світо-вид», а також вони виходили в окремих збірках. Македон. літературу пере­кладали П. Грабовський (вірш «На смерть юнака» Р. Жинзіфова, 1900), Д. Білоус, З. Гончарук, В. Гримич (автор ґрунт. ст. «Македонська література» в УЛЕ), М. Гримич, Л. Дмитерко, І. Драч, Н. Забіла, Н. Кащук, В. Коломієць, В. Коротич, Р. Лубківський, І. Нєнов, Б. Олійник, Д. Павличко, С. Сакидон, М. Сингаївський, М. Упеник, І. Ющук. Пере­кладач А. Лисенко упорядкував зб. «Македонська новела» (К., 1972), яка була від­значена Між­нар. літ. премією «Золоте перо» в Югославії. З М. повʼязане життя укр. поета та пере­кладача В. Бурича. Ви­знач. македон. письмен­ницею, пере­кладачкою та літературо­­знавцем укр. походже­н­ня, пров. діячкою укр. діаспори в М. є В. Чорний-Мешкова, яка написала низку статей про укр. письмен­ників, зокрема й Т. Шевченка, а 2016 отримала Між­нар. літ. премію ім. Г. Сковороди «Сад божествен­них пісень» за пере­клад «Кобзаря» македон. мовою. У 1-й пол. 1960-х рр. брав участь в укла­дан­ні «Македонско-рус­ского словаря» (Москва, 1963) укр. мово­знавець В. Ілліч-Світич, на­прикінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. «Македонсько-українського словника» (нині його рукопис зберігається у Нац. університеті «Остроз. академія») — мово­знавець укр. походже­н­ня у США Я. Гурський. 2005 у Києві ви­йшов «Українсько-македонський роз­мовник. Македонсько-український роз­мовник» (укладачі: О. Онищенко, Б. Ристовський, В. Русанівський, Л. Шевченко, В. Чорний-Мешкова), 2008 — «Українсько-македонський словник» (укладачі: О. Онищенко, Б. Ристовський, В. Чумак, Т. Марченко, Н. Бенедик). Б. Хоменко упорядкував кн. «Шевченко Т. “Заповіт” мовами народів світу» (К., 1989), а за кілька років до смерті разом з братом К. Хоменком почав готувати кн. «Шевченко Т. “Кавказ” мовами народів світу», до яких пере­клали македон. мовою ці поезії Кобзаря від­повід­но Б. Конеський і В. Чорний-Мешкова. 2009 ІМФЕ НАНУ присвятив 3-й номер ж. «Народна творчість та етно­графія» македон. фольклористиці. Ін­ститут македон. мови та Центр. ареал. лінгвістики МАНМ спільно з Ін­ститутом української мови НАНУ, мово­знав. ін­ститутами АН Болгарії, Польщі, Словач­чини, Чехії, АНМ Сербії та Словенії укладає заг.-словʼян. лінгвіст. атлас. У жовтні 2013 на Всесвіт. фестивалі поезії «Дні Наіма», який проходив у М. та Албанії, укр. поетеса Л. Мудрак разом з мексикан. поетесою Л. Вілагарсією здобула 1-у премію. Проводяться Дні культури України в М. та М. в Україні. У червні 2013 укладено Угоду про спів­робітництво між Нац. телевіз. компанією України та Македон. радіо і телебаче­н­ням. На сценах македон. театрів і філармонії ви­ступали музиканти, спів­аки, артисти з Києва, Львова, Одеси, Харкова та ін. укр. міст; неодноразово гастролювали в Україні македон. колективи. У Македон. нац. театрі в післявоєн­ні роки від­булася по­становка пʼєси «Платон Кречет» О. Корнійчука, 1990 — балету «Распутін» Є. Станковича. 1992 шеф-диригентом Македон. нац. симф. оркестру був укр. диригент В. Блінов, а 1992 і 1993 він із Нац. орке­стром України від­кривав Між­нар. фестиваль «Охридське літо». 1999 і 2001 у М. провів майстер-класи укр. композитор О. Щетинський. 2004 лауреатом фестивалю «Європ. актор» у Бітолі стала ви­става «Колишні справи» Й.-Н. Не­строя, яку по­ставила укр. реж. І. Кліщевська. 2007 під час гастролей колективу Нац. опери України на сцені Македон. нац. театру від­булася балетна вис­тава «Раймонда» О. Глазунова, 2008 — «Лебедине озеро» П. Чайковського, 2013 — «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (диригент О. Баклан, хорео­граф В. Яременко, декоратор А. Злобін, костюмер Г. Іпатьєва). 2013 у Македон. філармонії про­йшов 2-й концерт з циклу «Лауреати», солістом якого був укр. скрипаль В. Соколов, а у Штіп. нар. театрі — по­становка укр. реж. О. Мірошниченка «Самогубство самотності». Того ж року у М. разом концертували бразил. віолончеліст А. Менезес та укр. піаністка О. Задо. У македон. галереях і музеях екс­понувалися та зберігаються твори художників О. Бурліна, С. Іванова, К. Казанчева, М. Капусти, Я. Логінського, Е. Межула, О. Москвіної, Р. Романишина, фотохудож­ників Є. Комарова, М. Андріщук. У липні 2009 у ви­ставк. залі Нац. університет. б-ки св. Климента Охридського проведено ви­ставку вишиваних робіт «Український Всесвіт» спів­ачки А. Рудницької. У м. Радовиш 2000–02 Л. Міщенко, Д. Нагурний і А. Гайдамака роз­писували церкву Святої Трійці, 2001–02 О. Кудрявченко – церкву св. Михаїла, 2009 Я. Логінський — хрестильницю церкви Преображе­н­ня Христа. 2006 П. Дроздовський, М. Обезюк і А. Гайдамака створили па­­мʼятник рівно­апостол. Клименту і Науму в Охриді. 2009 нав­проти парламенту у Скопʼє встановлено бронз. погру­д­дя Т. Шевченка (його автора — македон. скульптора Т. Серафимовського — від­значено укр. орденом «За заслуги» 3-го ступеня).

Літ.: Державин Н. С. Болгарско-сербские взаимоотношения и македонский во­прос. С.-Петербург, 1914; Шофман А. С. Очерки по истории Македонии и македонского народа. Т. 1–2. Казань, 1960; Македонска кньижевност во кньижевна критика. Скопjе, 1975; Македония: Сборник от документы и материалы. София, 1978; Б. Ристовски. Македонскиот народ и македонската нација. Скопје, 1983; История македонского народа. Скопье, 1986; Україна–Македонія: контакти письмен­ників // Сучасність. 1993. № 10; С. Ристески. Судени за Македониjа (1945–1985). Охрид, 1995; Документи за Маке­дания на българската емиграция в САЩ, Канада и Австралія (1909–1945). Софія, 1995; Бурбига В. А. Македонське пита­н­ня в російському словʼяно­знавстві та публіцистиці (1893–1912). Х., 1997; Македония. Путь к самостоятельности: Док. Москва, 1997; V. Georgieva, S. Konechni. Historical Dictionary of the Republic of Macedonia. Lanham, 1998; Стрельчук Н. В. Македонія: нарис історії національно-визвольного руху (оста­н­ня третина ХІХ ст. — початок ХХ ст.). Чц., 1999; Македония: про­блемы истории и культуры. Москва, 1999; Вулевич М. Р. Республіка Македонія: історія становле­н­ня суверен­ної та незалежної словʼяно-балканської держави // Правова держава: Щорічник наук. пр. 2001. Вип. 12; Македонска Академиjа на науките и уместностите. Скопjе, 2002; В. Аковска, Н. Жежов. Предавствата и атентатите во македонската историја. Скопје, 2004; Солонська Н. Україна й Македонія в системі координат наукової спів­праці // Світ. 2004. № 27–28; Петрусенко Г. Г., Блажевич Є. О., Мирончук А. С. Наукові від­носини України та Республіки Македонія // Наука та науко­знавство. 2005. № 3; Ємельянов В., Шевченко Л. Спільна пер­спектива на шляху до Європейського Союзу. Дні науки України в Республіці Македонія // Вісн. НАНУ. 2005. № 12; Историја на македонскиот народ. Скопје, 2008; T. Howe, J. Reames. Macedonian Legacies: Studiesin Ancient Macedonian History and Culturein Honor of Eugene N. Borza. New York, 2008; J. Roisman, I. Worthington. A Compa­nion­to Ancient Macedonia. New York, 2011; Березовський О. М. Македонія. Македонська академія наук і мистецтв // Академії наук країн Європи. К., 2012. Кн. 2; D. Jovanovski. Greek Historiography and the Balkan Wars. On Macedonian Mat­­ters. From the partition and annexation of Macedoniain 1913 to the present. Mu­­nich; Berlin, 2015.

О. В. Павлюченко, А. І. Шушківський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю