Маків

МА́КІВ — село Дунаєвецького району Хмельницької області. Маків. сільс. раді підпорядк. села Слобідка-Залісецька, Слобідка-Рахнівська та Шатава. Знаходиться на р. Батіг (ін. назва — Шатавка; притока Мукші, бас. Дністра), побл. відрогів Поділ. Товтр, на пн.-сх. схилі вкритих лісом Медобор. гір, за 96 км від обл. центру, за 17 км від м. Кам’янець-Подільський і за 16 км від райцентру. Площа 3 км². За переписом насел. 2001, у Маків. сільс. раді проживали 5575 осіб (з них у М. — 3250, Слобідці-Залісецькій — 121, Слобідці-Рахнівській — 593, Шатаві — 1611); станом на 2016 — бл. 5,6 тис. осіб; переважно українці. Проходить автомоб. шлях Житомир–Чернівці. Виявлено артефакти трипіл. культури й уламки скляних браслетів давньорус. часу. Вперше поселення згадується у писем. джерелах 1482 під назвою Ступинці. Тоді воно належало Вахні та Кларі з Нищеслава. Тривалий час Ступинці перебували у складі Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — у межах кордонів Польщі. У Ступинцях існував замок. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1672–99 — під владою Осман. імперії, від 1699 — Польщі. 1746 новий власник — суддя Маковецький — змінив назву поселення на сучасну. Від 1751 воно належало родині шляхтичів Раціборовських. Згодом тут почала формуватися значна євр. громада. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. відійшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр, містечко Кам’янець-Поділ. пов. Поділ. губ. 1862 відкрито церк.-парафіял. школу, 1883 — Маків.-Шатав. 1-класне училище. У 19 ст. Раціборовські звели великий палац (зруйнований після більшов. перевороту 1917; зберігся лише флігель, який нині є пам’яткою архітектури нац. значення) та цукр. завод, що працював до 2010-х рр. 1911 було 368 дворів, мешкала 1751 особа. Деякий час базувався авіазагін УГА. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, 17 листопада 1920 остаточно встановлено більшовицьку. До кін. 1922 тут продовжувалися селян. антибільшов. повстання. 1923 з частин Баговиц., Балин., Лисец., Маків. і Рахнів. волостей створ. Маків. р-н, який 1928 розформовано та приєднано до Дунаєвец., Кам’янець-Поділ., Китайгород. і Смотриц. р-нів. Від 1932 — у складі Вінн., від 1937 — Кам’янець-Поділ. (від 1954 — Хмельн.) областей. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 7 липня 1941 до 1 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Знач. вклад у розвиток сільс. інфраструктури зробив голова колгоспу «Україна» (1971 нагородж. орденом Леніна), Герой. Соц. Праці В. Стеньгач. Зокрема були зведені дільнична лікарня, 4 шкіл. приміщення, дитсадок, Будинок культури, а також введено в експлуатацію асфальт. завод. Тоді М. став першим газифік. селом у Хмельн. обл. Від 1975 донині на базі джерел мінерал. вод типу «Миргородська» та «Нафтуся» функціонує санаторій «Україна». Від 1969 охороняється пам’ятка садово-парк. мистецтва Маків. парк (3 га), який закладений у 19 ст.; побл. М. — зоол. пам’ятка природи урочище Ступенці (32,8 га; обидві — місц. значення). На тер. Маків. лісництва — ландшафтні заказники Кармалюкова гора (створ. 1974, 765 га) та Циківський (1981, 290 га; обидва — заг.-держ. значення), пам’ятки природи Дуб звичайний і Дуб черешчатий (обидві — 1996, місц. значення). У М. — церква Преображення Господнього (1990-і — 2000-і рр.); у с. Шатава — церква св. Іоанна Богослова (1839–62, пам’ятка архітектури нац. значення; рідкіс. тип ротонд. храму з елементами класицизму, його 10 внутр. стовпів поставлені колом і сполучені арками, несуть циліндр. світл. барабан з куполом). Встановлено пам’ятник воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі автоматизації процесів харч. технологій Б. Гончаренко. З М. пов’язане життя та діяльність хіміка І. Федоткіна.