Маковський Станіслав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Маковський Станіслав

МАКО́ВСЬКИЙ Станіслав (Makowski Stanisław; 30. 05. 1931, с. Кулик, нині Холм. пов. Люблін. воєводства, Польща – 21. 04. 2008, Варшава) – польський літературознавець, педагог. Д-р філології (1978). Закін. Держ. вищу пед. школу у Варшаві (1953), здобув ступ. магістра з польс. філології на ф-ті полоністики Варшав. ун-ту (1955). Під час навч. у магістратурі водночас працював асист. і ст. асист. Держ. вищої пед. школи. Від 1956 – на каф. польс. літ-ри (згодом Ін-т польс. літ-ри) Варшав. ун-ту: від 1979 – доц., від 1988 – проф., 1976–81 – заст. дир. Ін-ту, 1991–2001 – кер. каф. літ-ри романтизму. 1969–72 – лектор польс. мови на славіст. семінарі в Ун-ті ім. Й.-В. Ґете у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Дослідник польс. романтизму, насамперед творчості Ю. Словацького, А. Міцкевича та З. Красінського, «української школи», зокрема у зв’язках з Україною. Вивчаючи місця перебування польс. романтиків, подорожував Україною (зокрема 1965–67 – крим. шляхом А. Міцкевича), Литвою, Білоруссю, Росією, Німеччиною, Швейцарією, Францією. Найглибший у Польщі знавець топографії Кременця (Терноп. обл.), Бара (Вінн. обл.) та ін. укр. місць, пов’язаних із життям польс. романтиків. Йому належить відкриття (вже у 21 ст.), що Ю. Словацького охрестив у Кременці греко-катол. священик. Володів розмов. укр. мовою, яку засвоїв з дитинства від місц. українців на Холмщині. Автор багатьох істор.-літ. книжок і шкіл. підручників, понад 200 статей. Ред. «Rocznika Towarzystwa Lite­­rackiego im. Adama Mickiewicza» (1989–2006), чл. Гол. правління цього т-ва, голова його Варшав. відділ. У 1990–2000-х рр. – учасник числен. укр.-польс. конф. у Польщі та Україні (Києві, Львові, Кременці, Умані та ін.), зокрема симпозіумів «Польсько-українські зустрічі», що їх організовувала у Варшав. ун-ті каф. україністики на чолі зі С. Козаком. Друкувався у «Warszawskie Ze­s­zyty Ukrainoznawcze», «Київських полоністичних студіях». У доповіді на міжнар. наук. симпозіумі «Польсько-українське культурне пограниччя» (Варшав. ун-т, 1997) і ст. «“Hajdamacy” Tarasa Szewczenki i “Sen srebrny Salomei” Juliusza Słowackiego» («War­­szawskie Zeszyty Ukrainoznawcze», 1998, т. 6/7) М. простежив типол. подібності й відмінності між обома творами, розглядаючи їх як дві різні версії тих самих подій. З укр. культурою та історією по­­в’язана монографія М. «Wernyhora: przepowiednie i legenda» (Warszawa, 1995), у якій простежено, зокрема, витворення літ. легенди й міфу про Вернигору, укр. козака, пророка й кобзаря, в істор. романі М. Чайковського «Вернигора, український пророк». За ред. М. вийшов зб. наук. ст. «Krzemieniec. Ateny Juliusza Słowackiego» (Warszawa, 2004), зб. наук. пр. «Волинські Афіни. 1805–1833 = Ateny Wołyńskie» (Т., 2006; співред. В. Собчук), наук. зб. «“Szkoła ukraińska” w ro­­mantyzmie polskim. Szkice polsko-ukraińskie» (Warszawa, 2012; співред. У. Маковська та М. Нестерук), у якому поряд зі статтями польс. авторів уміщено статті укр. дослідників М. Брацької, Ю. Булаховської, В. Єршова, Р. Кирчева, Є. Нахліка, Л. Петрухіної, Р. Радишевського, С. Ткачова, Н. Цьолик. До шкіл. підручника з літ-ри «Romantyzm: Podręcznik literatury dla klasy drugiej szkoły średniej» (Warszawa, 1989) М. увів у польс. перекл. вірші Т. Шевченка «Думка – Тече вода в синє море» (перекл. В. Сирокомлі) та «Як умру, то поховайте» (перекл. Л. Пастернака), подав у передмові стислу характеристику долі й творчості укр. поета, наголосивши на спорідненості його спадщини з доробком польс. поетів-романтиків, зокрема представників «української школи» в польс. літ-рі, а також долучив копію Бр. Залеського з автопортрета Т. Шевченка (упродовж 1989–98 підручник витримав 10 вид.).

Пр.: Kalendarz życia i twórczości Juli­­usza Słowackiego. Wrocław, 1960; W kręgu bliskich poety. Listy rodziny Juliusza Sło­­wackiego. Warszawa, 1960 (спів­авт.); W kręgu rodziny i przyjaciół Słowackiego. Szkice i materiały. Warszawa, 1967 (спів­авт.); «Beniowski» Juliusza Słowackiego. Warszawa, 1969; Świat «Sonetów krymskich» Adama Mickiewicza. Warszawa, 1969; Juliusz Słowacki. Warszawa, 1980; 1987; Tęcze i świerzopy. Słowacki, Beniowski, Mickiewicz. Warszawa, 1984; «Nie-boska komedia» Zygmunta Krasińskiego. Wyd. 3. Warszawa, 1991; Romantyzm war­­szawski – czyli debiut ukraińskiej szkoły poetów // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. 1994. T. 2; Narodziny poety «szkoły ukraińskiej» // Juliusz Słowacki: Wielokulturowe źródła twórczości. War­­szawa, 1999; Ukrainizm młodego Sło­­wackiego // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. 2000. T. 10; «Король-Дух» або таємниця початку і кінця // Київ. полоніст. студії. Т. 2: Юліуш Словацький і Україна: Зб. наук. пр. К., 2000; Wspomnienie Michała Czajkowskiego o Rusinach w 1831 roku // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. 2002. T. 13/14; Образ Вернигори: від поетів «української школи» до Адама Міцкевича // Київ. полоніст. студії. Т. 5: Романтизм: між Україною та Польщею. К., 2003; «Українська школа» як варіант романтизму // Київ. полоніст. студії. Т. 7: «Українська школа» в літ-рі та культурі укр.-польс. пограниччя: Зб. наук. пр. К., 2005; «Wernyhora» Juliusza Słowackiego // Київ. полоніст. студії. Т. 10: Gente Ruthenus – Natione Polonus: Symbolae in Honorium Rostyslav Radyshevs’kyj. К., 2008; «Гайдамаки» Тараса Шевченка та «Срібний сон Саломеї» Юліуша Словацького // Київ. полоніст. студії. Т. 25: Рецепція творчості Тараса Шевченка в Польщі: У 3 кн. Кн. 3. К., 2015.

Літ.: A. Fabianowski. Profesor Stanisław Makowski. Wspomnienia // Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze. 2008. T. 25/26; Нахлік Є. Український Вернигора в польському письменстві та малярстві // Нахлік Є. Творчість Ю. Словацького й Україна. Пробл. укр.-польс. літ. компаративістики. Л., 2010.

Є. К. Нахлік

Стаття оновлена: 2017