Макогон Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Макогон Іван Васильович

МАКОГО́Н Іван Васильович (13(26). 10. 1907, с. Грушуваха, нині Барвінків. р-ну Харків. обл. – 19. 08. 2001, Київ) – скульптор і педагог. Батько І. Макогона. Нар. художник України (1992). Чл. НСХУ (1938). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Харків. худож. ін-т (1931; викл. О. Кокель, С. Про­хоров, І. Севера, І. Северин). Працював у Студії військ. художників ім. М. Грекова у Москві (1945); на твор. роботі; від 1954 – у Нац. академії образотвор. мист-ва і арх-ри (Київ): 1971–2001 – проф. каф. скульптури. Учасник всеукр., всесоюз. худож. виставок від 1934. Персон. – у Києві (1997). Автор скульптур. портретів, пам’ятників, композицій, рельєфів, надгробків, мемор. дощок, медалей. Портрети М. вирізняються композиц. винахідливістю, точним та експресив. ліпленням, гострою психол. характеристикою. У композиції дощок поєднав горельєфне зображення з круглою скульптурою. Використовував гіпс, шамот, бронзу, граніт, мармур, вапняк. Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Шевченків. нац. заповіднику (м. Канів Черкас. обл.). Серед учнів – М. Баланчук, Б. Бистров, О. Вітрик, О. Владимиров, О. Волосенко, М. Горловий, В. Дахівник, С. Денисенко, І. Дідур, В. Довбенюк, Б. Довгань, В. Дяконов, В. Дяченко, С. Загайкевич, В. Закревський, М. Зноба, В. Іваненко, Л. Кулябко-Корецька, В. Липовка, Ю. Мар­ченко, О. Мацюк, В. Мікропуло, Г. Нікулін, О. Пінчук, Г. Пустовійт, П. Романюк, О. Рубан, М. Савельєв, С. Сидоренко, Ю. Скобликова, Л. Стрельченко, О. Сухоліт, Н. Трегубова, Б. Ульянов.

Тв.: композиції – «Пам’яті скульптора І. Левицького» (1934), «Переправа», «Винищувач танків» (обидві – 1945), «Прапор перемоги» (1946), «Подвиг» (1947), «Народний месник» (1948); портрети – «І. Северин» (1936), «Батько», «Т. Шевченко» (обидва – 1937), «Брат А. Макогон» (1945), «Старий робітник», «Художник П. Глоба» (обидва – 1948), «Художник М. Балясний», «Шах­тарка» (обидва – 1958), «Ю. Дольд-Михайлик» (1960), «О. Гончар» (1971), «М. Зарудний» (1973), «Л. Дмитерко» (1975), «П. Попович» (1980), «Б. Андреєв», «Киянка» (обидва – 1982), «В. Тортеллі», «М. Упеник» (обидва – 1984), «К. Кошман», «Л. Кущенко» (оби­два – 1989), «М. Грушевський», «Онук О. Макогон» (обидва – 1993), «А. Ігнащенко» (1994); надгробки – М. Грушевському (1936), Ю. Яновському (1961), Ф. Наденеку (1965), М. Бажану (1984; усі – Київ); медалі – «Т. Шевченко» (1939), «Є. Патон» (1970), «О. Гончар», «Ю. Яновський» (обидві – 1973), «М. Грушевський» (1993), «О. Довженко» (1994); кінна статуя – «Маршал О. Василевський приймає парад» (1952, у майстерні), пам’ятники – С. Виштак (1957, с. Лосятин Васильків. р-ну), Ю. Яновському (1958), Н. Сосніній (1968, с. Те­терів Бородян. р-ну; обидва – Київ. обл.), С. Косіору (1970, Київ), М. Пирогову (1979, Вінниця); монум.-декор. рельєфи – «Чабан», «Телятниця», «Пташ­ниця», «Свинарка» (усі – 1956); монум.-декор. мозаїчна статуя «Україна. Хліб-сіль» (1960, спів­авт., не збережено); рельєф «Повстання арсенальців» (1961, спів­авт.); мемор. дошки – М. Нестерову (1966), М. Федорову (1968), Є. Патону (1970), А. Малишку (1973), О. Хвостенку-Хвостову (1977), Л. Смілянському (1978), В. Земляку (1980), О. Міньківському (1981), Л. Дмитерку (1986), М. Бажану (1987; усі – Київ); проект монумента Незалежності України (2000).

Літ.: Білан А. Скульптор і пам’ят­ник // УК. 1996. № 6; Цвірко М. Іван Макогон – скульптор-легенда // Веч. Київ. 1997, 23 жовт.; Художники Києва. К., 2000. Вип. 1; Щербак В. Творчество скульптора Ивана Макогона // Цивилизация. 2000. № 1; Його ж. Творчі овиди Івана Макогона // ОМ. 2001. № 4; Художники України. К., 2001. Вип. 2; Вишневська К. Родина Макогонів – епоха в українському мистецтві // Панорама. 2001. № 5; Щербак В. Визначний скульптор і педагог-трибун (Пам’яті проф. І. В. Макогона) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2001. Вип. 8; Макогон І. Втрачені скарби (До 100-річчя І.В. Макогона) // Відлуння віків. 2007. №2 (8); Ласкаревська Т. Пам’ять – шлях до вічності (До 100-річчя від дня народж. І. Макогона) // ОМ. 2007. № 4; Іван Макогон. Життя і творчість. К., 2007; Художники Києва: Із древа життя укр. образотвор. мист-ва: Живопис. Графіка. Скульптура. К., 2009.

С. В. Ярославцева-Терлецька

Статтю оновлено: 2017