Максарьов Юрій Євгенович

Визначення і загальна характеристика

МАКСАРЬО́В Юрій Євгенович (28. 07 (10. 08) 1903, м. Порт-Артур, нині Люйшунь, Китай — 11. 11. 1982, Мос­ква) — організатор промисловості. Генерал-майор інж.-танк. служби (1945). Герой Соц. Праці (1943). Сталінcька премія (1946). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. технол. ін­ститут (нині С.-Пе­тербург, 1930). Від 1929 працював на Кіров. заводі у Ленін­граді. 1938 при­знач. дир. Харків. паровозобуд. заводу № 183 замість роз­стріляного за без­під­став. звинуваче­н­ням І. Бондаренка. На цій посаді зробив знач. внесок у проектува­н­ня і поч. масового вип. танка Т-34. Від листопада 1941 — директор еваку­йов. у м. Ниж­ній Тагіл (РФ) заводу № 183 (Урал. танк. завод), який вже у грудні 1941 дав фронту перші 25 танків, але подальший їхній вип. було зірвано. За це Й. Сталін зняв М. із посади і намагався від­дати під суд, однак заст. наркома танк. промисловості І. Зальцман, що прибув на його місце, ро­зібрався в ситуації і при­значив М. гол. інж. спочатку Челябін. Кіров. заводу (РФ), а потім заводу № 183. У 1942–46 — знову дир. Урал. танк. заводу. Сприяв удосконален­ню технології та організації високо­продуктив. поток. методу виробництва Т-34, завдяки чому собівартість і трудомісткість цього танка були найнижчими серед усіх заводів, що випускали Т-34. Загалом за роки вій­ни завод № 183 у Харкові та на Уралі випустив 35 тис. танків Т-34 — 70 % від їхньої заг. кількості. Від 1946 — на різних посадах у РМ СРСР, зокрема 1950–53 — міністр транс­порт. машинобудува­н­ня СРСР. Від 1978 — на пенсії. Імʼям М. на­звано вулицю в Нижньому Тагілі, 1985 — судно Чорномор. мор. пароплавства.

Літ.: ХПЗ — Завод имени Малышева. 1895–1995: Краткая история развития. Х., 1995.

А. О. Ларін

Завантажити статтю