Макух Василь Омелянович

Визначення і загальна характеристика

МА́КУХ Василь Омелянович (псевд. — Микола; 14. 11. 1927, с. Карів, нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 06. 11. 1968, Київ, похов. у Дні­пропетровську, нині Дні­про) — учасник національно-визвольного руху. На­прикінці 1944 вступив до УПА, воював у роз­відці. 15 лютого 1946 пораненим потрапив у полон, 11 липня того ж року засудж. до 10-ти р. таборів і 5-ти р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Мордовії та Сибіру (обидва — РФ). 1956 звільнений, через заборону проживати у Зх. Україні оселився у Дні­пропетровську. Працював на виробництві. Вступив на пед. факультет Дні­проп. університету, звідки від­рах. за приховану судимість. Працював на виробництві, за­ймався самоосвітою. Неодноразово від­відував Галичину, де зу­стрічався із товаришами по боротьбі, вони, у свою чергу, при­їжджали до нього (ймовірно, напередодні річниці т. зв. Жовтн. революції готувалася акція протесту проти окупації Чехословач­чини, однак хтось видав організаторів і їх заарештували). 5 листопада 1968 у Києві на вул. Хрещатик (побл. Бес­сараб. ринку) здійснив акт самоспале­н­ня — облився бензином, під­палив себе і біг у напрямі сучас. Май­дану Незалежності вигукуючи: «Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!». Помер у лікарні від опіків. Інформація про вчинок М. у СРСР приховувалася, однак про нього пові­домили іноз. ЗМІ. Його по­двиг 1978 по­вторив О. Гірник. 2015 імʼям М. на­звано вулицю в Дні­пропетровську, 2017 у Києві на вул. Хреща­тик йому встановлено мемор. дошку.

Літ.: Строката Н. Самоспале­н­ня Василя Макухи // Віра. 1983. Ч. 1; Памʼяті героя (про В. Макуха) // У боротьбі за волю України. Кн. 2. Л., 2003; Гармаш Н. Він сподівався, що Україна прокинеться... // Слово «Просвіти». 2006, 21 верес.

В. В. Овсієнко

Завантажити статтю