Макух Іван Ілліч

МА́КУХ Іван Ілліч (17. 09. 1872, с. Дорожів, нині Верх­ній Дорожів Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 18. 09. 1946, м. Гал­лайн, похов. у м. Зальц­бурґ, Австрія, 1975 пере­похов. у м. Кемпбелл-Голл, шт. Нью-Йорк, США) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Доктор філософії та права (1901). Навч. у гімназії в м. Дрогобич (нині Львів. обл.), закін. Академ. гімназію у Львові (1895). Ви­вчав право у Львів. університеті. Від 1900 — пом. адвоката у Львові, 1907 від­крив власну адвокат. канцелярію у м-ку Товмач (нині м. Тлумач Івано-Фр. обл.). Брав активну участь в організації осередків товариства «Січ» і читалень товариства «Просвіта» на Товмач­чині. Один із кер. (від поч. 1900-х рр.), голова (1919–20, 1923–24, 1930–39), за­ступник голови (1908–14, 1920–23, 1924–30) Укр. радикал. партії (від 1926 — Укр. соціаліст.-радикал. партія). 1908–18 — посол Галиц. кра­йового сейму. На поч. 1-ї світової вій­ни мо­білізов. до австро-угор. війська, однак незабаром звільнений від служби за станом здоровʼя. Ви­їхав до Відня, спів­працював із Гол. укр. радою, від травня 1915 — чл. Заг. укр. ради. Від кін. 1916 — спів­роб. гол. управи товариства «Сільський господар» (Львів), згодом — «Централі від­будови краю» (Краків). 9 листопада 1918 при­знач. держ. секр. публіч. робіт в уряді ЗУНР, однак не­вдовзі від­мовився від посади у звʼязку з неможливістю виконувати обовʼязки в умовах воєн. дій; у січні–червні 1919 — держ. секр. внутр. справ у 2-му складі уряду ЗУНР. Активно за­ймався роз­будовою держ. влади в повітах респ., забезпече­н­ням правопорядку, боротьбою з корупцією. Під його керівництвом роз­роблено проект вибор. закону ЗУНР, створ. школу держ. жандармерії. Від кін. грудня 1919 до квітня 1920 — керівник від­ділу в МВС УНР. У липні 1920 повернувся в Товмач, за­ймався адвокат. практикою. 1928–35 — сенатор Польщі. Послідовно від­стоював права й свободи укр. насел. Галичини. Від вересня 1939 до березня 1944 проживав у с. Горошова (нині Борщів. р-ну Терноп. обл.), пере­ховуючись спочатку від органів НКВС, а згодом — від нім. окупац. влади. Навесні 1944 емігрував на Захід, проживав у Австрії. Автор спогадів «На народній службі» (Детройт, 1958; К., 2001).

Завантажити статтю