Макушин Віктор Юрійович
МАКУ́ШИН Віктор Юрійович (17. 08. 1971, Миколаїв) — скульптор, графік, живописець, музикант. Син Юрія та Інни Макушиних. Заслужений художник України (2022). Член НСХУ (1993). Закін. Інститут живопису, скульптури та архітектури у С.-Петербурзі (1997; майстерня С. Кубасова). Працює у Миколаєві: 1989–90 — на худож.-вироб. комбінаті; на творчій роботі; 1998–2006 — старший викладач кафедри декор.-ужитк. мистецтва філії Київ. університету культури і мистецтв; водночас від 2002 — флейтист камер. оркестру старовин. і сучас. музики «Ars nova» Микол. філармонії (сольний концерт — 2015). Основні галузі — станк. і монум. скульптура, станк. живопис та графіка, комп’ютер. дизайн. Для творчості М. характерні психологізм, експресія. Розробляє дизайн обкладинок книг для видавництва Нац. університету кораблебудування (Миколаїв). Учасник обл., всеукр. мистецьких виставок і міжнар. симпозіумів від 1989. Персон. — у Миколаєві (1995, 1999, 2004–08, 2011–12), Києві (1997). Автор пам’ятників, монументів, стел, пам’ят. знаків, мемор. дощок переважно у Миколаєві та обл. Використовує піщаник, вапняк, граніт, мармур, бронзу, сталь, алюміній. Уклав навч. посібник «Рисунок у просторі і часі» (М., 2008).
Додаткові відомості
- Основні твори
- монум.-декор. композиції — «Музика всіх часів» (1992, Миколаїв), «Мелодія степів» (1995, Житомир); станк. композиції — «Родина», «Часописець» (обидві — 1994); монумент «Древо життя» до 15-річчя глинозем. заводу (1995); мемор. дошки — М. Александрову (1996), Г. Потьомкіну, О. Пушкіну (обидві — 1999), І. Бабелю (2000), Г. Жукову (2002), М. Лисянському (2003), К. Кнорре (2010), А. Ганькевичу (2012), В. Андріанову (2013), В. Бузнику, Д. Чайці (обидві — 2014), Б. Немирову (2015); пам’ятники — «Героїчний десант у безсмертя» (2000), М. Фалєєву (2002), Д. Колосову (2004), В. Чорноволу, Г. Потьомкіну (обидва — 2007), Ю. Макарову (2008, співавт.; усі — Миколаїв), володарям «Золотого м’яча» футболістам А. Шевченку, І. Бєланову, О. Блохіну (2014, Одеса); монум. композиція «Наречена» (2010, Миколаїв); графіка — «Роздуми», «Гармонія», «Явища», «Фантазія», «Голос із неба» (усі — 1993–95); живопис — «Звільнення», «Дорога до храму» (обидва — 1993–95), «Осінній пейзаж» (1995).
Рекомендована література
- Олейников Ю. Родина митців // Молодь Миколаївщини. 1997, 17 жовт.;
- Аров Б. Коли каміння говорить // Рад. Прибужжя. 1998, 10 листоп.;
- Виктор Макушин. Живопись: Альбом. Н., 2008;
- Художники Миколаївщини: 40 р. на твор. ниві: Альбом. М., 2013.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
