Макушин Юрій Андрійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Макушин Юрій Андрійович


Макушин Юрій  Андрійович

МАКУ́ШИН Юрій Андрійович (24. 01. 1935, с. Вороново, нині Томської обл., РФ) – скульптор. Чоловік Інни, батько Віктора Макушиних. Нар. художник України (2015). Чл. НСХУ (1975). Закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1971; викл. М. Анікушин). Працює у Миколаєві: 1971–91 – на худож.-вироб. комбінаті; водночас 1975–85 – голова худож. ради СХУ; від 1996 – у філії Київ. ун-ту культури і мист-в: викл. каф. декор.-ужитк. мист-ва, від 2001 – доц. каф. реставрації і графіч. дизайну. Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок і симпозіумів від 1961. Персон. – у Миколаєві (2002, 2006–07, 2011). Автор пам’ятників, монументів, мемор. дощок у Миколаєві та обл. Використовує переважно граніт, дерево, бронзу, мідь, сталь.

Тв.: монумент «Сталевий солдат» (1975, м. Нова Одеса Микол. обл., спів­авт.); пам’ятники – міліціонерам (1978), О. Пушкіну (1988; обидва – співавт., Миколаїв), П. Шмідту (1984, м. Очаків Микол. обл.), Т. Шевченку (2000, м. Новий Буг Микол. обл.); мемор. дошки – «За владу Рад!» (1978), О. Пушкіну, В. Верещагіну (обидві – 1987), Г. Жукову (2002), М. Аркасу (2004; обидві – співавт.); монум.-декор. композиції – «Прометей», «Слава праці» (обидві – 1975, співавт.; усі – Миколаїв), «Т. Шевченко» (2000, співавт., м. Новий Буг Микол. обл.); композиції – «Кора», «Біля озера» (обидві – 1991), «Розп’яття» (1993), «Біля озера» (1994), «Народження істини» (1995), «Берегиня 20 ст.» (1997).

Літ.: Коновальчук Т. Династія Макушиних: вернісаж // Рідне Прибужжя. 2006, 13 трав.; Художники Миколаївщини: 40 р. на твор. ниві: Альбом. М., 2013.

Статтю оновлено: 2017