Мала Білозерка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Мала Білозерка

МАЛА́ БІЛОЗЕ́РКА (до 1923 – Верхня Білозерка) – село Василівського району Запорізької області. Малобілозер. сільс. раді підпорядк. с. Новобілозерка. Знаходиться у степ. балці – пересохлому руслі колиш. р. Білозерка, за 50 км від райцентру та за 1,5 км від однойм. залізнич. станції. Пл. М. Б. 25,48 км2. За переписом насел. 2001, у Малобілозер. сільс. раді проживали 6120 осіб, з них у М. Б. – 5949, у Новобілозерці – 171; станом на 2017 – відповідно 5300, 5169 і 131; переважно українці, а також росіяни, білоруси. Засн. 1783 переселенцями з сіл Мохнівка, Кропивне та Сергіївка Стародуб. пов. Черніг. губ. Згодом сюди переїхали селяни з Полтав. і Курської губ. У 1-й пол. 1810-х рр. у істор. джерелах у зв’язку з розмежуванням земель згадуються слободи Верхня Білозерка, Нижня Білозерка (нині с. Велика Білозерка, яке є центром Великобілозерського району), Михайлівка (нині смт), Ти­­мошівка (нині село Михайлів. р-ну) та Веселе (нині смт). Місц. жит. займалися скотарством, вирощували зерн. культури, картоплю, капусту, огірки, потім почали ще й чумакувати. Через Верхню Білозерку проходив Чумац. шлях. Від 1845 двічі на рік відбувалися ярмарки. У тому ж році відкрито перше 1-класне початк. уч-ще. У 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. – центр Верхньобілозер. волості Мелітоп. пов. Таврій. губ. 1861 проживали бл. 5 тис. осіб, було 760 осіб, 1884 – відповідно 8836 і 1349, 1914 – понад 18 тис. і 2,3 тис. У 1880-х рр. працювали 2 бондарні та коліс. з-д. На поч. 20 ст. функціонували 22 початк. навч. заклади різного профілю, зокрема й 5 земських 1-клас. уч-щ. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, 30 жовтня 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Від 1923 – село Великобілозер., потім – Василів. р-нів; від 1932 – Дніпроп., від 1939 – Запоріз. обл. У серед. 1920-х рр. проживали 13,4 тис., наприкінці 1960-х рр. – 7,9 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 17 вересня 1941 до 28 жовтня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали бл. 2 тис. малобілозерців. У післявоєн. час колгоспниці Л. Палюткіна та О. Шульга отримали звання Героя Соц. Праці. Є поклади заліз. руди (Білозерський залізорудний район), які від 1969 розробляє Запорізький залізорудний комбінат. Споруджено 2 ставки (216,7 га і 38,5 га). Білозер. урочище входить до складу Нац. парку «Великий Луг». У М. Б. – 3 заг.-осв. школи, г-зія інтернат. типу худож.-гуманітар. профілю «Дивосвіт», дит. муз. школа, 3 дитсадки; Будинок творчості «Родинні джерела», 4 б-ки, 2 Будинки культури, культурно-спорт. комплекс; дільнична лікарня, 3 фельдшер.-акушер. пункти. Діє церква великомученика цілителя Пантелеймона УПЦ МП. Нині у селі відбудовують Хрестовоздвижен. церкву (зведена 1810). Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – фахівець у галузі трансформаторобудування В. Лазарев; учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу Ф. Харченко та А. Якуба.

Літ.: Сборникъ статистическихъ свѣ­­дѣній по Таврической губерніи. Сф., 1885. Вып. 1; Москва, 1887. Т. 1, вып. 2, ч. 2.

С. В. Вовк

Статтю оновлено: 2017