Мала Вільшанка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Мала Вільшанка

МАЛА́ ВІЛЬША́НКА – село Золочівського району Львівської області. Підпорядк. Бортків. сільс. раді. Знаходиться на р. Гологірка (притока Полтви, бас. Західного Бугу), за 62 км від обл. центру, за 29 км від райцентру та за 5 км від залізнич. ст. Красне. Пл. 1,97 км2. За переписом насел. 2001, проживали 498, у 2016 – 409 осіб; переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1450. За нар. переказами, у цій місцевості у давнину були великі зарослі вільшини. У них переховувалися люди з навколиш. поселень під час татар. набігів. Станом на 1886 власником села був граф Ю. Лось. Тоді у М. В. мешкали 237 греко-католиків, 106 римо-католиків і 14 юдеїв; функціонували громад. позичк. каса та однокласна школа. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у межах кордонів Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). На поч. 20 ст. багато земель належали німцеві Денґефнеру. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 – у складі ЗУНР, 1919–39 – знову Польщі, від 1939 – УРСР. Від червня 1941 до липня 1944 – під нім.-фашист. окупацію. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Жит. зазнали сталін. репресій. Нині працюють с.-г. підпр-ва «Райз-захід» і «Нива». Тут розводять коней укр. верхової породи. У М. В. – Нар. дім і б-ка. Діє реліг. громада УГКЦ у пам’ятці арх-ри нац. значення – дерев’яній церкві св. архістратига Михаїла. Храм був зведений 1704 у с. Соколівка (нині Буського р-ну Львів. обл.), а 1925 перевезений у М. В. У тому ж році у пд.-зх. частині церк. по­­двір’я споруджено двоярусну дзвіницю з пірамідал. дахом. Будівля церкви тризрубна (з сосн. брусів), по периметру оточена опасанням у вигляді напівзакритої галереї. З Пн. до вівтаря прибудована ризниця. Восьмерик нави завершує шоломоподіб. верх із глухим ліхтарем і маківкою. Бокові верхи мають дзвоноподібну форму без ліхтарів. Гол. вхід підкреслений двосхилим дашком, який виступає над опасанням. Довж. будівлі дорівнює її висоті. Іконостас виготовлено наприкінці 17 ст., розписи виконано під кер-вом І. Рутковича. Встановлено пам’ят. хрест Свободи (на честь скасування кріпос. права 1848).

Літ.: Болюбаш В. Золочівщина. Її минуле і сучасне. Нью-Йорк; Торонто; Канберра, 1982; Гупало Н. Золочів. Легенди і дійсність. Золочів, 1992; Харевічова Л. Історія міста Золочева. Золочів, 1995; Золочівщина: минуле і сучасне: Розвідки, спомини, публікації, пам’ятки, постаті. Л., 2006; Шашкевичів край – Золочівщина: Історико-культурні нариси. Л., 2007.

Н. В. Солотва

Статтю оновлено: 2017