Мала Данилівка

МАЛА́ ДАНИ́ЛІВКА — селище Харківського (раніше смт Дергачівського) району Харківської області. Малоданилівській селищній раді підпорядковані села Зайченки, Караван, Лужок і Чайківка. Лежить на лівому березі р. Лопань (притока Уди, бас. Сіверського Дінця), у місці впадіння в неї Лозовеньки, яка ділить селище на 2 частини. Поблизу Чайківки — Лозовеньківське водосховище, поблизу Каравана — Караванські ставки. Знаходиться у передмісті Харкова та поблизу м. Дергачі. Площа 3,04 км². За переписом населення 2001, проживали 7489 осіб (складає 88,9 % до 1989); станом на 1 січня 2015 — 8275; переважно українці. Залізничні станції: Лозовенька та Підміська. Поблизу селища проходить Харківська окружна автомобільна дорога, через неї — автомобільна дорога Харків–Дергачі–Золочів–кордон із РФ.

На думку дослідників, Малу Данилівку засновано наприкінці 17 ст. За народними переказами, назва походить від імені першого поселенця — козака Малого Данила. Історичною датою утворення вважають 1714, коли населений пункт уперше згадано у писемному джерелі — листі І. Захаржевського. Згодом у селі зведено дерев’яну церкву рівноапостол. св. Костянтина й Олени, а 1898 на її місці — муровану. Водночас зі становленням селища навколо нього виникла низка хуторів, зокрема Караван і Лужок. 1864 мешкали 233 особи, було 25 дворів, працював пивоварний завод. Під час воєнних дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (померли 146 осіб), зазнали сталінських репресій. У 1938–2023 — селище міського типу. У жовтні 1941 — лютому 1943 та березні — серпні 1943 — під німецько-фашистською окупацією. У 2-й пол. 1960-х рр. проживали 6,8 тис. осіб. Північна частина — колишнє сище Інститутське (приєднане у 2-й пол. 20 ст.).

Серед місцевих підприємств — ННЦ «Прогрес», Лужківський завод продтоварів, фермерські господарства, Дергачівське лісництво, підприємство «Декоративні культури», кінно-спортивна школа, а також ліцей, дитсадок, школа естетичного виховання (серед очільників — заслужений працівник культури України Л. Олешко), селищна бібліотека, амбулаторія. Діє церква святителя Іоанна Златоуста. Пам’ятка архітектури — конюшня з манежем (поч. 20 ст.).

У селищі також частково розташований Державний біотехнологічний університет (факультет ветеринарної медицини). До 2021 року на його місці діяла Харківська державна зооветеринарна академія (у 1847 було засновано Південно-західну землеробну навчальну ферму, 1854 її перетворено на вищу землеробну школу, 1911 — на середню сільськогосподарську школу, 1920 — на зоотехнікум, 1930 — на зоотехнічний інститут, 1960 — на ветеринарний інститут, 2001 — на зооветеринарну академію). На території закладу освіти — лісопарк площею 50,5 га, в якому зростають, зокрема, сосни віком 100–150 р. (закладений наприкінці 19 ст. О. Колесовим). У червні 2022 та кінці травня 2024 року внаслідок масованих ракетних ударів військ РФ пошкоджено будівлю університету.

Серед видатних уродженців — філософ, соціолог О. Кузь, зоотехнік В. Патров, ветеринар І. Панікар; етнограф, керамолог О. Щербань; актриса, народний артист України О. Сидоренко. Із селищем пов’язані життя та діяльність письменників Я. Мамонтова, Олександра Олеся, О. Слісаренка та К. Треньова.