МАЛА́ І ВЕЛИ́КА ВЕДМЕ́ДИЦІ — сузірʼя пів­нічної пів­кулі неба. Площа Малої Ведмедиці (М. В.; лат. Ursa Minor, UMi) становить на небесній сфері 256 квадратних градусів. У цьому сузірʼї — 29 видимих не­озброєним оком зір. Окрасою і найважливішим елементом Малої Ведмедиці є най­яскравіша зоря α. Її в астрономії називають Полярною (Polaris), оскільки вона роз­ташована буквально поруч (на від­стані менше 1°) із Пів­нічним полюсом світу — умовною точкою на небесній сфері, через яку проходить вісь оберта­н­ня Землі. Саме тому Полярна зоря слугує найкращим орієнтиром для ви­значе­н­ня напрямку на Пів­ніч. Астеризм Малої Ведмедиці утворений 7-ма зорями, оста­н­ня з яких в «ручці» ковша — Полярна. На­ступні за яскравістю зорі: β (Кохаб), γ (Феркад), δ, ε, ζ³ і η. Кохаб і Феркад утворюють ще один астеризм — Вартові Полюса. За загальною кількістю зір сузірʼя Малої Ведмедиці посідає одне з остан­ніх місць серед 88 нині ві­домих сузірʼїв. У ньому немає особливо яскравих галактик або туман­ностей, воно не містить величезних емісійних чи темних пилових хмар, роз­ташоване на окраїні Молочного Шляху, тому зробити фото­графію Малої Ведмедиці з хорошим зображе­н­ням дуже складно. Основною особливістю цього сузірʼя є те, що його можна легко побачити в будь-яку пору року, зокрема й на всій території України. У сузірʼї Малої Ведмедиці — радіант метеоритного потоку Урсіди.

Площа Великої Ведмедиці (лат. Ursa Major, UMa) становить на небесній сфері 1280 квадратних градусів (3-й показник серед усіх 88 сузірʼїв). У цьому сузірʼї — 29 видимих не­озброєним оком зір (усього астрономи нарахували 125). Сім най­яскравіших зір — ε (Аліот), α (Дубхе), η (Бенетнаш), ζ (Міцар), β (Мерак), γ (Фекда), δ (Мегрез) — утворюють фігуру, яка нагадує ківш з ручкою. Аліот і Дубхе мають яскравість 1,8 видимої зоряної величини та слугують дорого­вказами для звʼязку із зоряним сусідом — сузірʼям Малої Ведмедиці. Метеорні потоки: Урсіди, Леоніди-Урсіди, Квітневі Урсіди. У загальному плані сузірʼя Великої Ведмедиці дуже привабливе для спо­стережень небесних обʼєктів галактичного мас­штабу — в ньому нараховують понад 50 галактик і туман­ностей. За своїми роз­мірами спіральна галактика М 101 (Вертушка) від­далена від Сонця на 8 млн світл. р. і пере­вищує наш Молочний Шлях.

Мала і Велика Ведмедиці дуже часто згадуються у давньо­грецьких міфах. За легендою, вони зʼявилися на небі на знак вдячності за порятунок бога неба, грому і блискавки Зевса. Їх описували давньо­грецькі вчені та письмен­ники, зокрема й Гомер. Вони є у каталозі зоряного неба «Альмагест» давньо­грецького астронома Клавдія Птолемея у середині 2 ст. Їх знали також астрономи Стародавніх Єгипту та Китаю, Вавилона. Фінікійські мореплавці використовували Малу Ведмедицю в навігаційних цілях, на від­міну від греків, які орієнтувалися на Велику Ведмедицю, хоча вона більше від­далена від Полярної зорі. Тому Полярну зорю часто називали фінікійською, або фінікіянкою. Від 2000 до н. е. до 500 н. е. Кохаб була най­ближчою до Пів­нічного полюса яскравою зіркою, саме вона в цей час і ві­ді­гравала роль Полярної зорі (про це свідчить її арабська назва Кохаб-ель-Шемаль — Зоря Пів­ночі). Щоб зна­йти на небі Полярну зорю Малої Ведмедиці, слід подумки провести пряму лінію через 2 зорі Великої Ведмедиці Аліот і Дубхе та продовжити її на пʼятикратний від­тинок між ними до пере­тину з яскравою зіркою. Українці здавна для означе­н­ня Малої Ведмедиці використовували назви Малий Віз, Малий Ківш, Пасіка; Великої Ведмедиці — Великий Віз, Візок, Плуг, Лось, Сім Мудреців та ін.