Мала Перещепина - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Мала Перещепина

МАЛА́ ПЕРЕЩЕ́ПИНА (до 20 ст. – Перещепина) – село Новосанжарського району Полтавської області. Малоперещепин. сільс. раді підпорядк. села Велике Болото, Кустолове Перше, Маньківка та Пристанційне. Знаходиться на піщаній рівнині лівого берега р. Ворскла (притока Дніпра), за 30 км від обл. центру, за 25 км від райцентру та за 3 км від залізнич. ст. Малоперещепинська (на лінії Полтава–Кременчук). Пл. сіл 14,1 км2. За переписом насел. 2001, у Малоперещепин. сільс. раді проживали 3178 осіб, з них у М. П. – 2025; нині – відповідно 2685 і 1757 осіб; переважно українці. В околицях М. П. виявлено залишки поселень пізньої бронзи, скіф. часів і черняхів. культури. 29 травня (11 червня) 1912 дітьми-пастухами за селом на березі Ворскли виявлено Малоперещепинський скарб. За нар. переказами, назва походить від прізвища козака Степана Перещепи, який першим поселився у цій місцевості. Ін. версія – перші поселенці раніше були мешканцями с. Перещепине (нині смт Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.). Село виникло у 1-й пол. 17 ст. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1802–1925 – у складі Полтав. губ. У 19 ст. сформувалася євр. громада. Від 1846 – центр волості Констянтиногр. (1922–23 – Красногр.) пов. На той час проживали 1202 особи. 1848 у початк. парафіял. уч-щі навч. 51 учень. 1859 було 479 дворів, мешкали 4572 особи, 1910 – відповідно 849 і 3844. У 1876 відкрито чол. і жін. уч-ща. На поч. 20 ст. працювали 2 олійні, паровий і понад 20 вітряних млинів, збиралися 5 ярмарків на рік, діяли Покров. (зведено 1830, у 1946 спалено за наказом парт. влади) і Микол. (відповідно 1844 і 1941) церкви з парафіял. школами при них, євр. молитов. будинок зі школою. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 з Малоперещепин. і Новотагалмиц. волостей Красногр. пов. та Микіл. волості Полтав. пов. у складі Полтав. округи утвор. Малоперещепин. р-н. 1930 Буланів., Головачан. і Минів. сільс. ради віднесено до Полтав. міськради. 1931 Малоперещепин. р-н ліквідовано. Відтоді М. П. – у межах Новосанжар. р-ну. 1926 у селі та навколиш. хуторах проживали 5792 особи. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 18 вересня 1941 до 22 вересня 1943 – під нім.-фашист. оку­пацією. Нині працюють 4 с.-г. підпр-ва, елеватор, ліс. госп-во, рай. «Сільгоспхімія». У М. П. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; пункт вет. медицини. 1980 створ. Малоперещепинський заказник (ботан., заг.-держ. значення). Тут здавна розвинені нар. промисли. М. П. – один з найбільших осередків лозоплетіння на Полтавщині. У місц. дворуч. кошиків м’яко заокруглені кути, широкі утори, верх. вінчик трохи увігнутий з боків, під ручками. Деякі майстри більше проварюють матеріал, завдяки чому він набирає червонястого тону; інші плетуть з білого пруття, відтінюючи білизну зеленим пояском у верх. частині або посередині. З худож. погляду, найдосконалішими вважають вироби із жовто-червоно-зеленими поясками посередині, у яких застосовують фігурне переплетення лози з рогозом, чим досягають збагачених і красивих ритмічно-фактур. і тонал. ефектів. Встановлено пам’ят. знак на честь вождя булгар Кубрата, пам’ятники воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – психолог, чл.-кор. АПН СРСР Д. Ельконін і його брат живописець, графік, засл. художник РФ В. Ельконін; фізик О. Камуз, фахівець у галузі механіки композитів і матем. моделювання В. Кущ, математик Є. Таран, агроном С. Каплуновський; фахівець у галузі технології машинобудування Е. Гуревич (конструював Челябін. трактор. з-д у РФ, був його першим гол. інж., 1938 репрес.); учасники 2-ї світ. вій­ни – Герой Рад. Союзу П. Пономаренко та повний кавалер ордена Слави А. Герасименко. На поч. 20 ст. у М. П. працював вет. лікарем письменник, перекладач В. Королів-Старий, учителював педагог, письменник, публіцист Г. Шерстюк. До 1914 тут створював нар., неканонічні, т. зв. хатні ікони, а також розписував церк. інтер’є­­ри Ф. Граб.

І. Є. Кравченко, Н. О. Двірник

Статтю оновлено: 2017