Малаві, Республіка Малаві - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Малаві, Республіка Малаві

МАЛА́ВІ, Республіка Малаві (Malawi, Re­­public of Malawi) – країна у Південно-Східній Африці. На Пн. ме­­жує з Танзанією, на Зх. – із Замбією, на Сх., Пд. і Пд. Зх. – із Мозамбіком. Пд.-сх. кордон із Мозамбіком проходить акваторією оз. Ньяса (ін. назва – Малаві, судноплавне, пл. 450 км2, середня глиб. 292 м, макс. – 706 м); кордон між М. і Танзанією простягається узбережжям Танзанії, позбавляючи останню виходу до озера, що нині є причиною територ. суперечок. М. належать о-ви Лікома та Чізумулу. Пл. 118,484 тис. км2. Насел. 17,215 млн осіб (2015). Нац. склад (2008): чева (32,6 %), ломве (17,56 %), яо (13,51 %), нґоні (11,46 %), тамбука (8,84 %), нянья (5,79 %), сена (3,59 %), тонґа (2,08 %), нґонде (1 %), ламбя (0,46 %), сенґа (0,19%), някюса (0,14 %). Міські жит. становлять 16,3 %, сільс. – 83,7 %. Віруючі: християни (бл. 83 %), мусульмани (13 %). Офіц. мова – англійська. Мову ньянджа (місц. назва – чева) знають понад 75 % жит. Поширені ін. мови та діалекти групи банту. Адм.-територ. поділ: Пн. (центр – м. Мзузу), Центр. (м. Лілонґве, яке водночас є столицею) та Пд. (м. Блантайр) області, які складаються з 28-ми р-нів. Держ. устрій – президент. республіка. За діючою конституцією (1995), вищим законодав. органом влади є Нац. асамблея, що складається з 193-х чл., а виконавча влада представлена президентом (одночасно виконує повноваження прем’єр-міністра; від 2014 – А.-П. Мутаріка; усіх обирають прямим голосуванням на 5 р.) і КМ. М. – чл. ООН, Співдружності націй, Афр. союзу, Співт-ва розвитку Пд. Африки, Екон. співт-ва країн Сх. і Пд. Африки та ін. Грош. одиниця – малавій. квача (100 тамбал). Прибережну низовину оз. Ньяса заселено бл. 50 тис. р. тому, а рештки насел., антропоспорідненого з сучас. жит. цих тер., датують бл. 10 тис. до н. е. Пізніше у низовині оз. Ньяса та в долині р. Шире мешкали землероб. племена банту. Серед археол. пам’яток важливе значення мають наскел. зображення у Чонґоні, які містять найбільшу кількість малюнків у Центр. Африці, а 2006 були включені до списку Всесвіт. спадщини ЮНЕСКО. Їх почали наносити ще з пізньо- го кам’яного віку мисливці-збирачі племен батва. Пізніші малюнки – від пізнього заліз. віку до поч. 20 ст. – належать чева, для яких цей р-н має сакрал. значення. Побл. м. Каронґа знайдено найдавніші на континенті рештки та знаряддя праці людиноподібних, які мешкали бл. 1 млн р. тому, кістки динозаврів віком до 140 млн р. У 5–18 ст. землі сучас. М. були центром імперії Мараві, яка також охоплювала сх. частину Замбії та виходила до узбережжя Мозамбіку. Від 16 ст. Мараві постачала арабам і португальцям слон. кістки, залізо та рабів. Внутр. конфлікти ослабили імперію, тому на поч. 19 ст. центр. р-ни сучас. М. заселили нґоні, пд. – яо. У серед. 19 ст. Д. Лівінґстон започаткував тут місіонер. діяльність. Опір місц. племен, зокрема нґоні, тривав до остан. чв. 19 ст. 1891 остаточно встановлено протекторат Великої Британії, від 1907 цей регіон мав назву Ньясаленд. 1915 у пд. р-нах відбулося повстання під проводом баптист. пастора Дж. Чілембве, якого вважають засн. малавій. руху за незалежність. 1944 створ. Афр. конгрес Ньясаленду. 1953–63 Ньясаленд входив до складу Федерації Родезії та Ньясаленду. 6 липня 1964 держава стала повністю незалежною й отримала сучасну назву. Небажання очільника країни Г.-К. Банди узгоджувати політику із чл. КМ спричинило наприкінці 1964 політ. кризу. За наступні роки він вибудував авторитар. режим, а 1970 його оголосили довіч. президентом. Під внутр. і зовн. тиском Г.-К. Банда погодився провести 1993 референдум, на якому насел. країни підтримало перехід до багатопарт. системи. Лежить на давній афр. платформі. Найвища точка – г. Мландже (3002 м). Корисні копалини: агат, сировина для цемент. з-дів, мармур, кіаніт, золото, вугілля, цинк. руди. Клімат екваторіально-мусонний, з сухим зимовим і вологим літнім сезонами. Низовинні р-ни отримують 750–1000 мм опадів на рік, більша частина тер., плоскогір’я та плато, – 1000–1500 мм, найбільш підняті ділянки (плато Ньїка та масив Мландже) – понад 2500 мм. Середні т-ри найтеплішого місяця (листопада) коливаються від +20–30 °С на підвищеннях до +27 °С у низовинах; найхолоднішого (липень) – від +14 °С до +17–19 °С відповідно. У найвищих частинах країни (на Пн. і Пд.) середньорічні т-ри нижчі +18 °С. Майже вся гідрогр. мережа пов’язана з оз. Ньяса та бас. р. Замбезі, які поєднує р. Шире (через оз. Моломбе). Більша частина тер. країни, особливо її Пд., зайнята парк. саванами з пальмами, акацієвими саванами з баобабами, сухими рідколіссями. У гірських р-нах – листопадні тропічні ліси, а вище 1500 м – листопадні та тропічні хвойні. На вис. понад 2000 м – гірсько-лучні ландшафти. Землі аграр. призначення складають 59,2 % тер., ліси – 34 %. Представлені типові для саван види ссавців (більше 200) – слони, жирафи, леви, зебри, антилопи, мавпи та ін. Озера Маломбе та Чілва – місця проживання бегемотів і багатьох водоплав. птахів. Нац. парк «Оз. Малаві», який включає на Пд. тер. і акваторію оз. Ньяса, 1984 внесено до списку Всесвіт. спадщини ЮНЕСКО. Серед ін. об’єк­­тів природно-заповід. фонду – Нац. парки «Касунґу», «Ленґве», «Лівонде», «Ньїка», заповідники Маджете, Мвабві, Нкотакота, Вваза Марч. Економіка М. аграрно-індустріал. типу. За соц.-екон. показниками, належить до країн, що розвиваються. На с. госп-во припадає 32,5 % ВВП (2016), 82,5 % валют. надходжень і бл. 84,5 % робочої сили. 80 % земель – під посівами кукурудзи. Вирощують тютюн, цукр. тростину, чай, картоплю, маніоку, сорго, бобові, бавовну, арахіс, горіхи макадамії, каву. Осн. напрям тваринництва – розведення великої рогатої худоби та кіз. На пром. сектор (переважно перероблення с.-г. продукції) припадає 17,5 %, на сферу послуг – 50,5 % ВВП (2016). Країна експортує тютюн (55 % експорту), сушені бобові (8,8 %), цукор (6,7 %), чай (5,7 %), бавовну (2 %), арахіс, каву, сою у Бельгію, Німеччину, РФ, США, Індію, Зімбабве, Пд.-Афр. Респ.; імпортує продукти харчування, нафтопродукти, напівфабрикати, товари нар. споживання, транс­портне обладнання з Пд.-Афр. Респ., Китаю, Індії, Замбії, Танзанії. Діють 4 держ. і 19 приват. (більшість – теол.) ун-тів, 29 коледжів. Архіт. та істор. цінність мають споруди колоніал. часів. Своєю традиц. керамікою відоме м. Дедза. Курорти: міста Манґочі, Чінтеше, Нхата Бай, Нкотокота, о-в Лікома, затоки Сенґа та Мавп’яча. Владою М. визнано незалежність України 22 грудня 1998. Справами громадян М. в Україні відає посольство М. у Німеччині, українців у М. – посольство України у Кенії.

Літ.: Language mapping survey for Ma­­lawi. Zomba, 2006; The Chewa art of drum­­ming and its influence on modern Mala­­wian music. Bloemfontein, 2009; D. Ndegwa. Migration in Malawi. A country profile 2014. Lilongwe, 2014.

І. В. Кочеткова

Статтю оновлено: 2017