Малаков Георгій Васильович
Визначення і загальна характеристика
МАЛА́КОВ Георгій Васильович (10. 02. 1928, Київ — 14. 06. 1979, там само) — графік. Син Василя, брат Дмитра, батько Олени Малакових. Заслужений художник УРСР (1974). Член СХУ (1960). Закін. Київський художній інститут (1955; викл. В. Касіян, І. Красний, І. Плещинський). На творчій роботі. Учасник міських, всеукр., всесоюз., зарубіж. мистецьких виставок від 1943. Працював у техніках акварелі, рисунка пером, естампа. Роботам М. властиві поєднання глибокої реалістичності та яскравої образності, вигадливої композиції, точності зображення деталей істор. стилів, зброї, військ. і мор. спорядження, одягу. Автор іл. до творів на військ. та пригодн. тематику. Деякі роботи зберігаються в НХМ, НМЛ, Центр. держ. архіві-музеї літ-ри і мистецтва України (усі — Київ), низці обл. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- акварел. цикли — «Полісся» (1950–53), «Букринський плацдарм» (1951), «Немирів» (1951–57), «Старий Львів» (1958); серії ліногравюр — «Чорноморці» (1960), «Бенілюкс» (1960–62), «Навколо Європи» (1961–63), «Київ. 1941–45» (1961–75), «Середньовічні сюжети» (1962–67), «Завойовники морів» (1963–75); серія екслібрисів (1961–78); іл. до кн. — «Декамерон» Дж. Боккаччо (1966), «Легенда про Уленшпігеля та Ламме Гудзака» Ш. де Костера (1966–71), «Квентін Дорвард» В. Скотта (1972), казок Ш. Перро (1967) і братів Ґрімм (1974–75), поезій Лесі Українки (1971).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
