Малаков Дмитро Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Малаков Дмитро Васильович

МАЛА́КОВ Дмитро Васильович (13. 10. 1937, Київ – 10. 01. 2019, там само) – краєзнавець. Син Василя, брат Георгія, чоловік Ірини Малакових. Премія ім. Д. Явор­ницького (2012). Закін. Київ. інж.-буд. ін-т (1960). Працював 1960–64 в Упр. тепл. мережами «Київенерго»; 1964–77 – на київ. з-ді «Арсенал»; 1977–92 – у Київ. НДПІ містобудування; 1992–95 – зав. відділу міського побуту, 1995–2007 – заст. дир. з наук. роботи, 2008–12 – ст. н. с. Музею історії Києва. Від 1970 у різноманіт. багатотираж. часописах та від 1984 у наук. збірках друкував істор.-краєзн. праці, які відзначаються глибоким знан­ням матеріалу та яскравою худож. мовою. Автор понад 10-ти путівників («По Брацлавщине», Москва, 1982; «По восточному Подолью», Москва, 1988; «По історичних містах Київської Русі», К., 1990 та ін.), мемуарів «Кияни. Вій­на. Німці» (2010), «Повоєння. Спогади киянина» (2013), альбомів «Киев Михаила Булгакова» (1990; 1993; спів­авт.), «Книж­кові знаки Георгія Малакова» (1998), «Тут був Євбаз, а потім – площа Перемоги» (2004), «Київ. 1939–1945» (2005), «Минувшина Немирова», «Немирів у малюнках Георгія Малакова» (обидва – 2008), «Київ. 1939–1945. Post scriptum» (2009), «У Києві 50-х» (2010), «Мальовнича Україна» (2011), «На Львівській площі Киє­ва», «Георгій Малаков: життя і творчість» (спів­авт.; обидва – 2015), «Георгій Малаков: життя в малюнках і спогадах» (2016), а також статей до «Зводу пам’я­ток України. Київ», ЕСУ (усі – Київ). Учасник низки радіо- та телепередач з історії Києва.

Пр.: Нариси з історії Києва: Навч. посіб. 2002 (спів­авт.); Особняки Києва. 2004 (спів­авт.); Прибуткові будинки Києва. 2009; Архітектор Григор’єв. Київський спадок. 2010; Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність. 2011; Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика. 2013; Архітектор Городецький. Архівні розвідки. 2013 (усі – Київ).

Літ.: Дмитро Малаков: Бібліогр. покажч. К., 2012.

З. П. Стась

Статтю оновлено: 2019