Малахіт

МАЛАХІ́Т (від грец. μαλάχγ — мальва) — мінерал класу карбонатів Cu₂(ОН)₂[СО₃]. Містить домішки СаО, Fe₂О₃, SiО₂. Моноклін­на сингонія, призматич. вид симетрії. Утворює суціл. дрібнозернисті виділе­н­ня, сталактити, кірки та нальоти. Характерні натічні ниркоподібні (зелена скляна голова) і променисто-жилкуваті агрегати. Кри­стали рідкісні призматичні, голчасті до волокнистих. Дуже часті двій­ники зро­ста­н­ня, іноді полісинтетичні. Колір яскра­во-зелений. Риса блідо-зелена. Блиск скляний, до алмазного. Спайність досконала. Твердість 3,5–4,0. Густина 3,9–4,1. n_g = 1,909, n_m = 1,875, n_р = 1,655. Поширений мінерал зони окисне­н­ня мідних родовищ. Часто утворює псевдоморфози по самород. міді, ку­приту, церуситу, азуриту. Малахіт. копальні роз­робляли ще у Стародав. Єгип­ті; цей мінерал був ві­домий у Стародав. Греції; зберігся його опис, який виконав рим. вчений Пліній Старший. Найві­домішими у світі стали урал. родовища РФ — Гумашевське (побл. Єкатеринбурга; від­крите 1702; нині малахіт. глиба з нього масою 1504 кг зберігається у музеї С.-Пе­тербур. гірн. університету та є найбільшою серед мінералог. зі­брань; гумашев. М. облицьовано інтерʼєри Версал. палацу у Франції, Ермітажу й Ісаак. собору в С.-Пе­тербурзі) та Міднорудянське (побл. Нижнього Тагіла; 1722; зна­йдено малахіт. глибу вагою бл. 320 т). Великі родовища роз­ві­дано у Казах­стані, Конґо та США (шт. Аризона). В Україні рідкісна малахіт. мінералізація виявлена у звʼяз­ку з жильними утворе­н­нями суль­фідів міді в Приазовʼї та Криворіж­жі, серед міденос. вивержених порід Зх. Волині, мідистих пісковиків і поліметал. руд Нагол. кряжу Донбасу, колче­дан­но-поліметал. стратиформ. руд Чивчин. гір і Рахівщини, зон оки­с­не­н­ня сульфід. руд Берегів. і Вишків. р-нів та мідистих пісковиків Укр. Карпат. Широко використовують як оброб. камінь та при виготовлен­ні фарб.

Завантажити статтю