Малахіт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Малахіт

МАЛАХІ́Т (від грец. μαλάχγ – мальва) – мінерал класу карбонатів Cu2(ОН)2[СО3]. Містить домішки СаО, Fe2О3, SiО2. Моноклінна сингонія, призматич. вид симетрії. Утворює суціл. дрібнозернисті виділення, сталактити, кірки та нальоти. Характерні натічні ниркоподібні (зелена скляна голова) і променисто-жилкуваті агрегати. Кристали рідкісні призматичні, голчасті до волокнистих. Дуже часті двій­ники зростання, іноді полісинтетичні. Колір яскра­во-зелений. Риса блідо-зелена. Блиск скляний, до алмазного. Спайність досконала. Твердість 3,5–4,0. Густина 3,9–4,1. ng = 1,909, nm = 1,875, nр = 1,655. Поширений мінерал зони окиснення мідних родовищ. Часто утворює псевдоморфози по самород. міді, куприту, церуситу, азуриту. Малахіт. копальні розробляли ще у Стародав. Єгип­ті; цей мінерал був відомий у Стародав. Греції; зберігся його опис, який виконав рим. вчений Пліній Старший. Найвідомішими у світі стали урал. родовища РФ – Гумашевське (побл. Єкатеринбурга; відкрите 1702; нині малахіт. глиба з нього масою 1504 кг зберігається у музеї С.-Пе­тербур. гірн. ун-ту та є найбільшою серед мінералог. зібрань; гумашев. М. облицьовано інтер’єри Версал. палацу у Франції, Ермітажу й Ісаак. собору в С.-Пе­тербурзі) та Міднорудянське (побл. Нижнього Тагіла; 1722; знайдено малахіт. глибу вагою бл. 320 т). Великі родовища розвідано у Казахстані, Конґо та США (шт. Арізона). В Україні рідкісна малахіт. мінералізація виявлена у зв’яз­ку з жильними утвореннями суль­фідів міді в Приазов’ї та Криворіжжі, серед міденос. вивержених порід Зх. Волині, мідистих пісковиків і поліметал. руд Нагол. кряжу Донбасу, колчеданно-поліметал. стратиформ. руд Чивчин. гір і Рахівщини, зон оки­с­нення сульфід. руд Берегів. і Вишків. р-нів та мідистих пісковиків Укр. Карпат. Широко використовують як оброб. камінь та при виготовленні фарб.

О. І. Матковський

Статтю оновлено: 2017