Маленков Георгій Максиміліанович
МАЛЕНКО́В Георгій Максиміліанович (23. 11(06. 12). 1901, м. Оренбург, Росія — 14. 01. 1988, Москва) — партійний і радянський діяч. Генерал-лейтенант (1943). Герой Соц. Праці (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. класичну г-зію. Від 1919 перебував на політ. роботі у Червоній армії. 1920 вступив до РКП(б). 1921 навч. у Моск. вищому тех. училищі, де привернув до себе увагу керівництва актив. виступами проти прихильників Л. Троцького та участю у «чистках» троцькістів як секр. парт. організації училища. Від 1925 — в облік.-інформ. підвідділі ЦК РКП(б), згодом — у секретаріаті Й. Сталіна. 1927 — один із організаторів «робочих дружин», які розігнали мітинг опозиції у Моск. вищому тех. училищі. Від 1930 працював у організац. відділі Моск. комітету ВКП(б), згодом очолив цей відділ. 1934–39 — завідувач відділу керів. парт. органів ЦК ВКП(б). Брав участь у репресіях, активно взаємодіяв з кер. НКВС СРСР М. Єжовим (див. також «Єжовщина») та Л. Берією, їздив по країні, проводив «чистки», зокрема у Білорусі, Вірменії, Тульс., Ярослав., Саратов., Омській, Тамбов. обл., Татарстані (усі — РФ), Таджикистані. Став одним із ключових творців номенклатур. кадрової системи. 1938 відіграв значну роль у поваленні М. Єжова, на якого поклали провину за «перегини» у репресіях. 1939–46 — чл. ЦК ВКП(б), секр. по кадрах, від 1941 — канд. у чл. політбюро ЦК ВКП(б). Під час війни 1941–45 — чл. Держ. комітету оборони СРСР (водночас із посадою секр. ЦК), заступник голови РНК СРСР (курував літакобудування). У березні 1946 увійшов до складу політбюро ЦК ВКП(б). Вважався «другою людиною» в партії, однак після посилення впливу секр. ЦК ВКП(б) А. Жданова у травні 1946 знятий з посади секр. ЦК ВКП(б) і відправлений до Середньої Азії (формально — за недоліки у літакобудуванні). 1948 за підтримки Л. Берії та М. Хрущова відновлений на посаді секр. ЦК ВКП(б). 1949 брав активну участь у фабрикації «ленінгр. справи», а також справи Єврейського антифашистського комітету (за останньою репрес. особи, які мешкали в Україні). Свідченням посилення впливу М. стало виголошення ним 1952 на 19-му з’їзді ВКП(б) звіт. доповіді ЦК, що до цього робив лише Й. Сталін. Останній запропонував створити після з’їзду Президію ЦК — новий вузький влад. орган, куди увійшли лише довірені особи, серед них і М., який фактично керував роботою ЦК у період загострення хвороби Й. Сталіна. Після його смерті очолив РМ СРСР, першим розпочав обережну публічну критику «культу особи». Разом із М. Хрущовим ініціював знищення Л. Берії, в якому вони вбачали небезпеч. конкурента у боротьбі за владу. Як глава уряду висунув план, спрямов. на розвиток легкої промисловості та с. господарства, закликав до мирного співіснування із західними державами, формування системи колектив. безпеки. 1955 виступив за об’єднання Німеччини шляхом проведення заг. виборів. Зазнав критики з боку ін. кер., у лютому 1955 залишив посаду глави уряду. Був заст. міністра, міністром електростанцій і чл. Президії ЦК КПРС. Після 20-го з’їзду КПРС приєднався до противників хрущов. критики «культу особи», на червневому (1957) пленумі ЦК КПРС разом із В. Молотовим, Л. Кагановичем та ін. оголошений чл. антипарт. групи і позбавлений посад. Признач. дир. ГЕС у м. Усть-Кам’яногорськ, згодом — директор ТЕС у м. Екібастуз (обидва — Казахстан). 1961 виключений з партії. До Москви повернувся після виходу на пенсію 1968.
Рекомендована література
- Волкогонов Д. А. Тріумф і трагедія. Політичний портрет Й. В. Сталіна: У 2 кн. / Пер. з рос. К., 1990;
- Зубкова Е. Ю. Маленков, Хрущев и «оттепель» // Коммунист. 1990. № 13;
- Медведев Р. А. Они окружали Сталина. Москва, 1990;
- «Ленинградское дело» // Реабилитация. Полит. процессы 30–50-х годов. Москва, 1991;
- Маленков А. О моем отце Георгии Маленкове. Москва, 1992;
- Молотов, Маленков, Каганович. 1957. Стенограмма июньского пленума ЦК КПСС и другие материалы. Москва, 1998;
- Хрущев Н. С. Время. Люди. Власть: Воспоминания в 4-х кн. Москва, 1999;
- Пыжиков А. В. Хрущевская «оттепель». Москва, 2002;
- Орлов А. С., Георгиева Н. Г., Георгиев В. А. Исторический словарь. 2-е изд. Москва, 2012.
Завантажити статтю
Людина .jpg)
