МА́ЛИК Володимир Кирилович (справж. — Сиченко; 21. 02. 1921, с. Новосілки, нині Макарів. р-ну Київ. обл. — 31. 08. 1998, м. Лубни Полтав. обл.) — письмен­ник, літературний критик. Член НСПУ (1962). Літ. премія ім. Лесі Українки (1983; за твори істор.-патріот. тематики для дітей). Навч. 1938–41 у Київ. університеті, який закін. 1950. Під час 2-ї світової вій­ни вступив до Київ. нар. ополче­н­ня, потрапив у полон, вивез. до Німеч­чини, де пере­бував у концентрац. таборах, звільнений 1945. Учителював на Київщині, від 1953 — у Лубнах. Писати вірші почав у студент. роки. Автор казок та поем для дітей, пригодниц. повістей для читачів серед. шкіл. віку, а також істор. романів, серед них найпопулярніші — «Посол Урус-шайтана» (1968), «Фірман султана» (1969), «Чорний вершник» (1976), «Шовковий шнурок» (1977), які склали тетралогію про долю укр. козака «Таємний посол» (Х., 1981–82), «Князь Кий» (К., 1982), «Черлені щити» (Х., 1985; 2-а, пере­роблена ред., — під на­звою «Князь Ігор», К., 1998), «Горить свіча» (1992), «Чумацький шлях» (1993; обидві — Київ). Писав у реаліст. манері із яскравим романт. вкрапле­н­ням. Твори М. вміщені до про­грами з укр. літ-ри для ви­вче­н­ня в школах України. Окремі з них пере­кладено англ., рос., польс., словац. мовами. М. ви­ступав і як літ. критик. Його перу належить низка рец. на твори укр. прозаїків, зокрема літ.-крит. нарис «Олесь Донченко» (К., 1971). В остан­ні роки життя працював над романом «Чорно­бривці» (незаверш.), поч. якого опубл. в однойм. кн. спогадів (2007), також посмертно ви­йшла «Синя книга: щоден­ник (записки для себе). 1958–1998» (2-е вид., 2011; обидві — Полтава). Від 2001 існує літ.-мист. премія ім. М., яку присуджують за кращі творчі здобутки, присвяч. темі історії України та рідного краю. У Лубнах побл. садиби письмен­ника встановлено мемор. знак М. (2000; скульптор М. Цись, арх. О. Зот), його іменем на­звано вулицю, при заг.-осв. школі № 4 від­крито літ. музей М. (2009).