Малин | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Малин


Малин

МА́ЛИН – місто обласного значення Житомирської області, райцентр. Знаходиться на р. Ірша (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 115 км від Києва та за 102 км від обл. центру. Пл. 18 км2. За переписом насел. 2001, проживали 28 113 осіб (складає 95,1 % до 1989); станом на 2016 – 26 588 осіб; переважно українці, є також росіяни, поляки, євреї. Залізнична станція. Побл. М. проходить автошлях Київ–Ковель–Варшава. М. – одне з найдавніших міст Сх. Європи. Назву міста пов’я­зують з іменем древлян. князя Мала. На думку більшості дослідників, М. виник у 8 ст. як центр одного з древлян. племін. угрупувань. Зазнав знач. руйнувань під час походу княгині Ольги на Древлянщину (946) та монголо-татар. навали (13 ст.). Нині Малин. городище (8–13 ст.) – пам’ятка археології місц. значен­ня. За документом 1471, зем­лі навколо М. використовували для мисливства та бджільництва, у річках виловлювали багато риби. Після Люблін. унії 1569 у скла­ді Правобереж. України М. від Великого князівства Литовського відійшов до Польщі. У 16–17 ст. існував Малин. замок – великий оборон. і торг. центр. Його власниками були давні русько-укр. шляхет. родини Немиричів і Єльців. У роки Визв. війни під проводом Б. Хмельницького М. став сотен. м-ком Київ. полку. У 2-й пол. 17 ст. тут відбулося багато боїв, майже всі мешканці переселилися на Лівобережну Україну. Після Андрусів. перемир’я 1667 М. залишився у складі Польщі. 1702–04 малинці брали участь у повстанні під кер-вом С. Палія. 1768 побл. М. діяв гайдамац. загін І. Бондаренка. Після 3-го поділу Польщі 1793 – у межах Рос. імперії. Від 1797 – м-ко Радомишл. пов. Київ. губ. Від 1866 – волос. центр. Поступово тут сформувалася велика євр. громада. 1801 мешкали 2413 осіб, з них 1474 єв­реї, 1847 – відповідно 2760 і 1064, 1897 – 4256 і 2547. У серед. 19 ст. було 268 дворів, працювали кустар. залізоливар. з-д, 2 млини, що­річно відбувався ярмарок, функ­ціонували православна церква та костел. 1871 групою замож. лю­дей на чолі з радомишл. купцем 2-ї гільдії А. Себером засн. Малинську паперову фабрику. 1873 місц. маєток (нині с. Гамарня, яке знаходиться за 4 км від М.) придбала К. Миклуха – мати всесвітньо відомого вченого-ман­дрівника М. Миклухо-Маклая (по­бував тут двічі – 1886 і 1887; див. Малинський історико-краєзнавчий меморіальний комплекс, Ми­клухо-Маклаї). Родина Миклух про­живала тут майже півстоліття та зробила знач. внесок у культ.-осв. та екон. життя М. 1884 на кошти княгині С. Радзивілл збудовано кам’яний костел у класично-грец. стилі та богадільню. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. функціонували церк.-парафіял. школа, школа для глухонімих дітей і нар. уч-ще. 1902 побл. м-ка прокладено залізницю Київ–Ковель, що стимулювало екон. розвиток. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у 2-й пол. червня 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Від 1923 – райцентр; водночас 1923–24 – окруж. центр. Київ. губ.; відтоді – у складі Коростен. округи Волин. губ.; від 1932 – Київ., від 1937 – Житомир. обл. Від 1925 – смт, від 1938 – місто рай. (від 2003 – обл.) значення. 1925 у М. відбулася с.-г. виставка, яку відвідали понад 10 тис. осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. ре­пресій. У період нім.-фашист. окупації (22 липня 1941 – 12 листо­пада 1943) у М. протягом 630-ти днів діяло антифашист. підпілля, яке очолювали П. Тараскін і Н. Сос­ніна (їм посмертно присвоєно звання Героя Рад. Союзу). 1969 засн. підпр-во «Прожектор», яке виготовляло пристрої надвисоких частот для ВПК. Працюють Малинська швейна фабрика «Ель­фа», Малин. банкнотна ф-ка Банк­нотно-монетного двору НБУ, підпр-ва «Вайдман Малин ізоляц. компоненти», «Детвілер ущі­льнюючі технології Україна», «Па­пір-Мал», «Рейл» (зварні металоконструкції; до 1999 – Малин. дослідно-експерим. з-д «Малекс»), Малин. мебл. ф-ка, Малин. рай. друкарня, Малин. ліс. госп-во. У М. – навч.-вихов. комплекс «Шко­ла­-ліцей № 1», 5 заг.-осв. і 9 дошкіл. закладів, профес.-тех. ліцей № 36, ДЮСШ (носить ім’я його першого дир. Й. Кульчицького; відомі вихованці: сріб. призер Олімп. ігор у Лондоні, чемпіон світу з вільної боротьби серед юніорів В. Андрійцев, учасники Олімп. ігор у Ріо-де-Жанейро велосипедистка Т. Рябченко та метальник спису Д. Косинський), Центр дит. та юнац. творчості, Центр наук.-тех. творчості; міський Будинок культури (його худож. кер., засл. працівник культури УРСР І. Кривенчук організував хор. колектив і ансамбль бан­дуристів, які згодом об’єд­нано у капелу бандуристів «Зір­ниця», що 1964 отримала звання нар., а 1967 – засл. самодіял. капели), дит. школа мист-в (від 2003 при ній проводять обл. конкурс юних бандуристів ім. І. Кривенчука), 3 б-ки, зокрема й Центр. рай. ім. В. Скуратівського; Малин. міськрай. центр первин. мед.-сан. допомоги, Малин. стоматол. об’єдн.; відділ. 4-х банків. Є пам’ятка садово-парк. мист-ва місц. значення – міський парк культури і відпочинку ім. М. Миклухо-Маклая. Виходять газети «Малинські новини» (міськрай.) та «Соборна площа». Нині функціонують нар. аматор. колективи: гурт «Маличі», духовий оркестр «Малин», оркестр нар. інструментів, ансамбль бандуристів «Любава»; зразк. – дит. капела бандуристів «Веснянка». Реліг. громади: 4 православних (Свято-Димитріїв. церква, 2 Свято-Покров. церкви, Свято-Успен. церква), РКЦ (костел св. Анни), 6 протестантських (євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, лютеран. церкви «Воскресіння Христове», незалеж. християн. церкви пов­ного євангелія «Новий час»). Встановлено пам’ятники М. Миклухо-Маклаю, воїнам-афганцям, пам’ятні знаки жертвам голодомору та політ. репресій, жертвам нацизму, учасникам ліквідації та жертвам Чорнобил. катастрофи, Героям Небес. сотні. Споруджено курган Безсмертя, алею Слави, меморіал Героїв Малин. підпілля. Серед видат. уродженців – мовознавець, чл.-кор. НАНУ Ю. Кар­пенко, історики Л. Беренштейн, В. Студінський, лікар-стоматолог Ю. Бернадсь­кий, брати лікар-стоматолог Со­ломон і мистецтвознавець, пере­кладач Володимир Вайс­блати, лікар-гігієніст Н. Квітни­цька, хіміки Ю. Горлов, Р. Дубенко, фахівець у галузі механіки Г. Комісарова, педагог Н. Лавриченко, економісти Н. Оста­п’юк, А. Фукс, географ, краєзнавець В. Обоз­ний, політолог, арабіст Ю. Скороход; громад.-політ. діяч, літературознавець В. Бойко, євр. поет П. Киричанський; художник-оформлювач Л. Бурман, гра­фік, живописець, монумента­ліст О. Левчишина, графік, живо­писець Г. Миколишин; засл. арх. України В. Двораківський; співак (бас), засл. арт. РРФСР Л. Вернигора, співак (тенор), засл. арт. України С. Гуренко, валторніст, засл. арт. України О. Ко­заків­ський; спортсмени В. Білокопитий (вільна боротьба), В. Мельник, засл. тренер України та СРСР Я. Криницький (обидва – важка атлетика), засл. тренер України А. Задорожний (вільна боротьба); Герої Рад. Союзу – учасник рад.-фін. війни Б. Кузнецов і учас­ник 2-ї світ. війни, М. Грищенко. 1927–36 працював вет. лікарем Є. Бачинський; 1981–84 – тренером футбол. команди «Папірник» О. Іщенко. У післявоєнні ро­ки Ма­лин. середню школу № 1 за­кін. математик, акад. НАНУ А. Самой- ленко; 1975–79 у ній вчителював історик М. Журба.

Літ.: Студінський В. А., Тимошенко В. І. Історія Малина. Малин, 1993; Студінський В. А. Малин: Малий енциклопед. слов. К., 2011; Відкрийте для себе Малин. Малин, 2013.

Статтю оновлено: 2017