Малинка Олександр Никифорович

Визначення і загальна характеристика

МАЛИ́НКА Олександр Никифорович (07(19). 08. 1865, містечко Мрин Ніжин. пов. Черніг. губ., нині село Носів. р-ну Черніг. обл. — 22. 05. 1941, Київ) — етнограф, фольк­лорист. Дійсний член Етногр. комісії ВУАН. Член Імператор. товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Моск. університеті. Закін. Ніжин. істор.-філол. інститут (нині Черніг. обл., 1890). Служив наглядачем 2-ї Київ. гімназії; працював викл. Черкас., Ос­троз. (нині Рівнен. обл.) г-зій; від 1898 — викладач російської мови і словесності у чол. та жін. гімназіях Галичини, 1911 — викладач 3-ї Київ. гімназії; також учителював у м. Глухів (нині Сум. обл.), Кременчук (нині Полтав. обл.), Полтаві. Від 1930 — на пенсії. Збирав і опрацьовував етногр. та фольклорні матеріали. Досліджував звичаєву обрядовість (родини, хрестини, укр. весілля, свята та звичаї). У 1890-і рр. — на поч. 20 ст. у часописах «Кіевская старина» та «Этнографическое обозрѣніе» опублікував бл. 30 праць про кобзар. та лірниц. мистецтва в Україні, укр. кобзарів і лірників (С. Власка, П. Гераська, А. Гуменюка, Н. Дудки, А. Іваницького, А. Корнієнка, Є. Мокровоза, Т. Пархоменка, О. Побігайла, М. Прищенка, Д. Симоненка), записів різних жанрів усної нар. творчості. Найвагоміша праця — «Сборник материалов по малорусскому фольклору (Черниговской, Волынской, Полтавской и некоторых др. губерний)» на­друк. Черніг. земством 1902, за яку М. отримав премію ім. М. Го­голя С.-Пе­тербур. АН. У 2-й пол. 1920-х рр. надрукував низку праць в укр. етногр. вид. «Етнографічний вісник», «Побут», «Первісне громадянство та його пережитки на Україні» та ін.

Завантажити статтю