Малинський район

МА́ЛИНСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у східній частині Житомирської області. Межує на Пн. з Народиц., на Пн. Зх. і Зх. — з Коростен., на Пд. Зх. — з Володарсько-Волин., на Пд. — з Радомишл. р-нами Житомир. обл., на Сх. — з Іванків. і Бородян. р-нами Київ. обл. Утвор. 1923. Процес формування меж р-ну тривав до 1967. У різні роки до М. р. були приєднані села ліквідов. Базар. і Чоповиц. р-нів і частини тер. нинішніх Радомишл. і Коростен. р-нів. Від 1932 — у складі Київ., від 1937 — Житомир. обл. Під час голодомору 1932–33 померли понад 1,2 тис. осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. В оборон. і наступал. боях на Малинщині загинули бл. 4,7 тис. рад. воїнів, зокрема Герої Рад. Союзу В. Алексухін, І. Бармін, В. Вайсер, О. Єгоров, П. Захарченко. Взимку 1943 під час боїв тут відзначився повний кавалер ордена Слави М. Іванов. Нацисти повністю знищили села Бабина Лоза, Першотравневе, Сичівка. На фронтах 2-ї світової війни загинули 6430 жит. р-ну. 2016 с. Жовтневе перейменували на с. Маклаївка, с. Крупське — на с. Студень, с. Червоний Плугатар — на с. Косня. Площа 1,4 тис. км². За переписом насел. 2001, у М. р. проживали 51 997 осіб (складає 87,7 % до 1989); станом на 1 березня 2017 — 18 716 осіб (без міста обл. значення Малин, яке виконує функції райцентру); переважно українці. У складі р-ну — смт Гранітне та Чоповичі, 101 сільс. насел. пункт. Лежить у межах Поліської низовини, у зоні мішаних лісів. Поверхня — низовинна моренно-зандр. рівнина з чергуванням плоских і горбистих ділянок. Корисні копалини: граніти, ільменіти, габро, лабрадорити, червона глини, пісок, торф. Осн. річки (усі — бас. Дніпра): Тетерів з притокою Вирва, Звіздаль, Кам’янка, Ірша з притоками Тростяниця, Візня. Споруджені водосховища: Малинське (740 га), Ворсівське (112 га), Пиріжківське, Лумлянське, Нововороб’ївське. Ґрунти переважно дерново-підзолисті глинисто-піщані. Об’єкти природно-заповід. фонду (усі — місц. значення): заказники Галове (15 га), Клунище (27 га), Щуче (45,5 га; усі — гідрол.), Гамарня (336 га, ландшафт.); лісо- парк. зелена зона з різновік. дубово-сосн. і м’яколистяних насаджень (Малин. лісництво). Гол. підприємства: Малинський каменедробильний завод, ПАТ «Пинязевиц. кар’єр», вироб. підрозділ «Пинязевиц. кар’єр» ПАТ «Укр. залізниця» (обидва виробляють щебеневу продукцію), підприємства «Граніт», «Граніт ЛТД», «Полісся» (усі виготовляють блоки габро, деталі пам’ятників і бруківку), «Лівіна», «Мегаліскомплекс», «Тандем» (усі — деревообробні), «Юнігран-Сервіс» (вибух. речовини), «Брикетмал» (буд. матеріали), Ф-ка натурал. косметики «Ельфа». Працюють 22 с.-г. підприємства (найбільші: «Малинівське», «Малинський бекон», «Українка Агро»), які вирощують зернові, зернобобові культури, ріпак, розводять велику рогату худобу молоч. і м’ясної порід, свиней, овець. Розвинене бджільництво. У М. р. — 23 заг.-осв. навч. і 5 дошкіл. закладів, Малин. лісотех. коледж (с. Гамарня); 16 Будинків культури, 41 клуб, Центр. рай. ім. В. Скуратівського, 3 селищні та 39 сільс. б-к, Малинський історико-краєзнавчий меморіальний комплекс; 34 фельдшер. і 4 фельдшер.-акушер. пункти, 6 сільс. і 2 селищні амбулаторії, Чоповиц. терапевт. відділ. № 2. Виходять газети «Малинські новини» (міськрай.) та «Соборна площа». Нині функціонують нар. аматор. колективи: хор «Ветеран», хор працівників культури «Серпанок», фольклорно-етногр. ансамблі «Дібрівчанка» й «Ойдаграй»; зразк. — дит. хореогр. колектив «Скайленд». Реліг. громади: УПЦ МП — 31, УПЦ КП — 7, РКЦ — 7, протестант. спрямування — 6. Діють монастирі Афон. ікони Божої Матері (жін.) та Казан. ікони Божої Матері (чол.). На держ. обліку перебувають 64 пам’ятки історії та 14 пам’яток археології. 1973 побл. с. Сичівка В. П’ясецький відкрив мустьєр. стоянку Рихта. Пам’ятки архітектури: церква Казан. ікони Божої Матері у с. Будо-Вороб’ї (1898), Свято-Микол. церква у с. Ворсівка (1850), Свято-Михайлів. церква у с. Старі Вороб’ї (1897), залізнич. вокзал (1902) і Свято-Троїц. церква (1942) у Чоповичах, Свято-Михайлів. церква у с. Українка (1898). Серед видат. уродженців — економіст, чл.-кор. і віце-президент НААНУ М. Сичевський, вет. лікар, чл. НААНУ В. Хоменко (с. Скурати), економіст М. Барановський (с. Жабоч), лікар-педіатр К. Грищенко (с. Мар’ятин), фахівець у галузі автомоб. транспорту О. Ігнатенко (с. Українка), фізик М. Мойсеєнко (с. Шевченкове), фахівець у галузі механізації та автоматизації М. Фещенко (с. Буки), філософ, політолог В. Баранівський (с. Барвінки), філософи М. Дученко (с. Шевченкове), В. Скуратівський (с. Скурати), філософ, богослов В. Ільїн (с. Владівка), історики М. Лавринович (с. Барвінки), В. Хоменко (с. Владівка), археолог Є. Черненко (с. Буда-Вороб’ї), правознавці В. Прокопенко (Чоповичі), В. Стретович (с. Забране), педагог О. Хорошковська (с. Старі Вороб’ї); письменники Н. Комашня (Гранітне), П. Костюченко (с. Головки), В. Ляхевич (с. Липляни), Л. Письменна (Чоповичі), поет В. Сташук (с. Савлуки); живописець, нар. художник УРСР С. Кириченко, скульптор, нар. художник України В. Фещенко (обидва — Чоповичі), живописець В. Захарченко (с. Ялцiвка); архітектори А. Добровольський (дійс. чл. Академій архітектури СРСР і УРСР, АМ СРСР; с. Буки) і М. Костюченко (с. Головки); актриса, нар. арт. України Р. Недашківська (с. Старі Вороб’ї), військ. диригент, засл. діяч мистецтв УРСР Л. Дідковський (с. Недашки), співаки, засл. арт. України В. Горай (с. Різня), М. Лазука (с. Устинівка), С. Старченко (с. Барвінки); учасники 2-ї світової війни Герой Радянського Союзу І. Заклюка (с. Ксаверів) і повний кавалер ордена Слави М. Венгель (с. Тарасівка). 1914 Київ. губерн. земством для організації с.-г. дослід. станції у с. Федорівка, яка вивчала місц. піщані ґрунти, ступ. їх родючості та вплив мінерал. добрив на врожайність картоплі, був запрошений О. Засухін. У післявоєнні роки заст. дир. Малин. лісотех. технікуму працював Герой Радянського Союзу О. Балясников.