Костюк Олександр Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костюк Олександр Григорович

КОСТЮ́К Олександр Григорович (14. 04. 1933, Київ – 09. 11. 2000, там само) – музикознавець, культур­но-громадський діяч. Син Григорія, брат Платона Костюків, чоловік І. Павлової. Д-р мис­те­цтво­знавства (1988), акад. НАНУ (1998). Закін. філос. ф-т Київ. ун-ту (1955) та фортепіан. ф-т Київ. консерваторії (1956; кл. К. Михайлова). Від 1958 працю­вав в ІМФЕ НАНУ (Київ): від 1974 – заст. дир., від 1987 – дир., водночас від 1991 – зав. відділу музикознавства. Гол. ред. ж. «Народна творчість та етнографія» (від 1990). Наук. дослідж.: заг. музикознавство, пси­хологія, естетика музики. Під кер-вом К. розпочато підготовку «Української музичної енциклопедії». Разом з І. Ляшенком та І. Котляревським працював над створенням Центру муз. укра­їністики при Нац. муз. академії України (Київ).

Пр.: Сприймання музики і художня культура слухача. 1965; Теория музы­кального воспитания и некоторые про­блемы мелодизма музыки // Муз. искусство и формирование нового чело­века. 1982; Про теорію музичного виховання // Муз. виховання як предмет комплекс. дослідж. 1986; Сприймання мелодії. 1988; Історичні форми етнічної самосвідомості й структурні рівні прилучення до сучасного художнього процесу. 1990 (усі – Київ).

Літ.: О. Г. Костюк [Некролог] // НТЕ. 2000. № 5–6; Юдкін-Ріпун І. Олександр Григорович Костюк – видатний україн­ський вчений // Там само. 2001. № 5–6; Його ж. Вчений і організатор науки [Па­м’яті акад. НАНУ О. Г. Костюка] // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002. Вип. 3.

О. П. Кушнірук

Статтю оновлено: 2014