Костянтин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Костянтин

КОСТЯНТИ́Н (Малюшкевич Костянтин Сергійович; 02. 02. 1890, с. Жилинці, нині Шепетів. р-ну Хмельн. обл. – 22. 09. 1937, Київ) – церковний ді­яч УАПЦ. Закін. Волин. (м. Кре­менець, нині Терноп. обл.) та Житомир. духовні семінарії (1912), Київ. духовну академію (1916). У 1915 висвяч. на священика. 1916–21 – законо­вчитель у школах Умані (нині Черкас. обл.); 1921 – організатор укр. парафії при військ. собо­рі в Умані та її настоятель. 11 лю­того 1922 висвяч. на єпископа Уманського, 1924 – Катерино­славського. У жовтні 1927 обра­ний 2-м заст. митрополита Київського і всієї України, у грудні того ж року очолив Київську єпар­хію. 1930 заарешт., по­з­бав­лений права проводити богослу­жіння і виїздити за межі Києва. 1934 змушений зректися своїх поглядів і відійти від Церкви. 1937 заарешт. знову, 15 вересня того ж року засудж. до розстрілу.

о. Є. Заплетнюк

Статтю оновлено: 2014