Київський національний університет iм. Т. Шевченка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський національний університет iм. Т. Шевченка

КИ́ЇВСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕ́Т iм. Т. Шевченка – провідний вищий навчальний заклад України, класичний університет дослідницького типу. Засн. 1834 як Імператор. Ун-т св. Володимира. Від 1842 – у влас. приміщенні, збуд. за проектом арх. В. Беретті (нині гол. корпус). 1918 набув офіц. статусу рос. ун-ту Києва, водночас створ. Київ. укр. держ. ун-т. 1919 їх об’єднано під назвою Київ. ун-т. 1920 Ун-т розформовано. На базі мед. ф-ту організовано самост. Мед. ін-т; юрид. ф-т передано Ін-ту нар. госп-ва; істор.-філол., фіз.-мат.-природн. ф-ти, Київ. учит. ін-т та Київ. вищі жін. курси об’єднано у Вищий ІНО ім. М. Драгоманова (від 1926 – Київ. ІНО). 1933 відновлений як Київ. держ. ун-т; від 1939 – ім. Т. Шевченка. Від 1994 має статус нац., від 2008 – гол. навч.-наук. центру України з підготовки наук.-пед. та наук. кадрів вищої кваліфікації, від 2009 – самовряд. (автоном.) дослідниц. нац. ВНЗу. Нині у його структурі функціонують 15 ф-тів (геогр., геол., екон., iстор., кiбернетики, мех.-матем., радiофiз., соцiологiї, психологiї, фiз., фiлос., хiм., юрид., підготов., підготовки іноз. громадян), 8 навч. iн-тів (біології, військ., високих технологій, мiжнар. вiдносин, журналiстики, післядиплом. освіти, філології, упр. держ. охорони України), 66 н.-д. лаб., 7 навч.-наук., 16 мовно-інформ. центрів. Серед ін. пiдроздiлів – астроном. обсерваторiя, ботан. сад, Канів. природ. заповiдник, НДІ фізіології, наук. б-ка, Інформ.-обчислюв. центр, Центр українознавства, Видавн.-полігр. центр «Київ. ун-т», геол. і зоол. музеї, музей історії Ун-ту, міжфакультет. лінгвіст. музей. В Ун-ті за підтримки зарубіж. партнерів функціонують Франко-укр. об’єдн. у галузі молекуляр. хімії, Укр.-нім. каф. екол. менеджменту і підприємництва. Навч. бл. 25 тис. студентів. Викладац. склад нараховує бл. 2 тис. осіб, зокрема понад 40 акад. і чл.-кор. нац. АН, 515 д-рів, 1845 канд. н., якi працюють на 182-х каф. В Ун-ті також викладають бл. 25-ти іноз. фахівців із понад 15-ти держав. Серед видатних учених і діячів культури – М. Максимович, М. Костомаров, О. Кістяківський, В. Антонович, М. Грушевський, В. Іконников, М. Довнар-Запольський, М. Дашкевич, В. Перетц, Ф. Вовк, А. Кримський, І. Рахманінов, М. Ващенко-Захарченко, Г. Пфейффер, М. Боголюбов, В. Глушков, Д. Ґраве, Г. Суслов, С. Реформатський, О. Фомін, І. Шмальгаузен, М. Холодний, С. Навашин, О. Палладін, М. Скліфосовський, В. Образцов, М. Стражеско, М. Рильський, М. Булгаков, М. Лисенко, В. Чаговець. Наук. дослідж.: проблеми розвитку наук.-тех., соц.-екон., сусп.-політ., людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку сусп-ва і держави; інформ. та комунікац. технології; енергетика й енергоефективність; науки про життя, нові технології профілактики і лікування найпоширеніших захворювань; рац. природокористування. Має житл. i спорт. комплекси, спорт.-оздоровчi заклади побл. Києва та в Криму. Видає «Вісник» (від 1958), а також низку фахових вид., зокрема «Физическая география и геоморфология» (від 1970), «Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія» (від 2000). Перший ректор – М. Максимович (до 1841), нині – Л. Губерський (від 2008).

Літ.: Владимирский-Буданов М. История императорского университета Св. Владимира: В 2 т. 1884; Історія Київського університету. 1834–1959. 1959; З іменем Святого Володимира. Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників: У 2 кн. 1994; Alma Mater. Університет Св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917–1920: Матеріали, документи, спогади в 2 кн. 2000; Різун В. В., Тимошик М. С., Конверський А. Є. та ін. Нариси історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2004 (усі – Київ).

П. О. Бех, Н. М. Коротенко

Стаття оновлена: 2013