Київський національний університет будівництва і архітектури - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський національний університет будівництва і архітектури

КИ́ЇВСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т БУДІВНИ́ЦТВА I АРХІТЕКТУ́РИ (КНУБА) – вищий навчальний заклад. Створ. 1930 як Київ. буд. ін-т на базі відділ. фабрично-завод. і комунал. буд-ва Київ. політех. ін-ту й архіт. ф-ту Київ. худож. ін-ту, з яких переведено 280 осіб студентів різних курсів з першого і 220 з другого, а також відповідно 39 і 15 викладачів. Став першим в Україні спеціаліз. ВНЗом, що готував фахівців для буд. галузі за 3-а спеціальностями: інж.-будівельник (за напрямами – метал. конструкції; залізобетонні конструкції; буд. вироб-во), інж.-сантехнік (водопостачання та каналізація; опалення і вентиляція), архітектор (цивіл. і радгоспно-колгоспне буд-во). Першим дир. призначено Є. Яковлєва, який працював на цій посаді до 1935. Від 1939 – Київ. інж.-буд. ін-т. 1941–43 функціонував у складі Куйбишев. інж.-буд. ін-ту (нині м. Самара, РФ), там завершували навч. бл. 60 студентів-киян (вони 1941 проходили практику на об’єктах Сибіру та Далекого Сходу). У лютому 1944 поновив роботу в Києві. 1976 відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Від 1993 – Київ. держ. тех. ун-т буд-ва і арх-ри, від 1999 – сучасна назва. За роки існування Ун-ту підготовлено понад 70 тис. інж. і архітекторів, з них бл. 2 тис. фахівців для 75-ти іноз. країн. Викладачі ВНЗу в рад. період працювали у навч. закладах Алжиру, Афганістану, Ґвінеї, Кампучії, Куби, Малі, Нікараґуа та ін. Раніше Ін-т розміщувався у будівлі, спорудженій 1935–38 в стилі класицизму (її спроектував Д. Дяченко для потреб Торг. академії; нині в цьому приміщенні розміщено Мін-во освіти України, проспект Перемоги, № 10). Від 1960-х рр. гол. корпус розташ. на Повітрофлотському проспекті, № 31 (1963, арх. В. Гопкало, Л. Каток, М. Ліберберг). 1965–66 за будівлею гол. корпусу споруджено спорткомплекс (арх. М. Гусєв, Л. Каток, М. Ліберберг), а 1978 з боку вул. Освіти добудовано 4-поверх. корпус, з’єднаний з головним будівлею інформ.-обчислюв. центру. 1982 з боку вул. I. Клименка зведено корпус архіт. ф-ту (арх. Л. Філенко, В. Гопкало, В. Коробка). У структурі – ф-ти автоматизації і інформ. технологій (кафедри: буд. машин; машин і обладнання технол. процесів; автоматизації технол. процесів; упр. проектами; електротехніки та електроприводу; інформ. технологій; приклад. математики; основ профес. навчання), архітектурний (інформ. технологій в арх-рі; архіт. конструкцій; архіт. кваліметрії; архіт. проектування; дизайну архіт. середовища; містобудування; нарис. геометрії, інж. та машин. графіки; основ арх-ри і архіт. проектування; рисунка і живопису; філософії; ландшафт. арх-ри), будівельний (буд. механіки; економіки буд-ва; екон. теорії; залізобетон. і кам’яних конструкцій; менеджменту в буд-ві; метал. і дерев’яних конструкцій; опору матеріалів; орг-ції і упр. буд-вом; основ і фундаментів; основ інформатики; теор. механіки; технології буд. вироб-ва; українознавства), буд.-технол. (буд. матеріалів; технології буд. конструкцій, виробів і матеріалів; товарознавства та комерц. діяльності у буд-ві; хімії), сан.-тех. (екології та охорони навколиш. середовища; водопостачання та водовідведення; гідравліки та водопостачання і водовідведення; політ. наук; теплогазопостачання й вентиляції; теплотехніки; фізики), геоінформ. систем і технологій упр. територіями (інж. геодезії; іноз. мов; вищої математики; геоінформатики та фотограмметрії; землевпорядкування і кадастру; міського госп-ва; міського буд-ва; фіз. виховання і спорту); 3 НДІ (буд. механіки; в’яжучих речовин і матеріалів; буд.-дорож. і інж. техніки), інж.-екол. і н.-д. комплекси, 4 н.-д. лаб. (екон. дослідж. і прогнозування; діагностики агрегатів; конструкцій і споруд; чисел. методів у геотехніці), орган з сертифікації буд. матеріалів, галуз. тех. ком-т зі стандартизації буд. матеріалів в Україні, випробув. центр буд. конструкцій, наук. б-ка (див. Бібліотека Київського національного університету будівництва і архітектури). Наук. дослідж. у підрозділах Ун-ту здійснюють бл. 900 викладачів і науковців, зокрема 90 д-рів наук, професорів. Нині навч. понад 10 тис. студентів. Діють 9 спеціаліз. рад із присудження наук. ступенів канд. і д-ра наук. У КНУБА сформовано наук. школи: механіки унікал. конструкцій у буд-ві, машино- і авіабудуванні, косміч. техніці; наук. основ синтезу в’яжучих як аналогів природ. матеріалів; наук. основ зміни стану природ. робочих середовищ під дією контакт. і безконтакт. динамічних навантажень різними видами енергоносіїв; проблем екології і охорони довкілля та використання природ. ресурсів. Наук. видання: «Вентиляція, освітлення та теплогазопостачання», «Гірничі, будівельні, дорожні та меліоративні машини», «Екологічна безпека та природокористування», «Інженерна геодезія», «Містобудування та територіальне планування», «Опір матеріалів і теорія споруд», «Основи і фундаменти», «Проблеми водопостачання, водовідведення та гідравліки», «Сучасні проблеми архітектури та містобудування», «Теорія і практика будівництва», «Управління розвитком складних систем». Серед професорів – В. Аристовський, Ю. Асєєв, В. Баженов, Ф. Бєлянкін, М. Будников, Д. Вайнберг, П. Варвак, О. Вербицький, М. Відуєв, С. Гіляров, Б. Горбунов, В. Григор’єв, В. Гробов, I. Дзюбко, А. Добровольський, А. Дранніков, Д. Дяченко, В. Єжов, М. Жербін, В. Заболотний, В. Іносов, I. Кириєнко, О. Кобилін, С. Колотов, М. Корноухов, С. Краснитський, В. Кричевський, Л. Кульський, Я. Лінійчук, Б. Лобаєв, І. Моргілевський, Г. Нечаєв, Л. Поляков, В. Рибальський, В. Риков, І. Сєдак, Г. Слободяник, В. Смислов, Ю. Соколов, Б. Стефанов, Й. Улицький, О. Фіделєв, О. Хорхот, М. Черкасов, М. Чумаков, А. Шевелєв, В. Шевченко, В. Шимановський, М. Шульга, П. Юрченко. Ун-т також очолювали Л. Гуляницький (1935–36), В. Титов (1936–37), М. Лазуков (1937–38), М. Гершкович, В. Шишкін (обидва – 1938), Б. Епельбаум (1938–41), Ф. Фурсов (1944–48), М. Плехов (1948–55), О. Калішук (1955–61), Ю. Вєтров (1961–83); від 1984 ректор – А. Тугай.

Літ.: Професори Київського національного університету будівництва і архітектури (1930–2000): Довід. К., 2001.

І. І. Геращенкова

Стаття оновлена: 2013