Київський планетарій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський планетарій

КИ́ЇВСЬКИЙ ПЛАНЕТА́РІЙ – науково-просвітницький центр, що спеціалізується на проведенні програм з астрономії, географії та природознавства. Входить до структури Всеукр. громад. т-ва «Знання», один із найбільших і найстаріших планетаріїв у Європі. Засн. 1952 з ініціативи дир. обсерваторії Київ. ун-ту С. Всехсвятського. Спочатку К. п. розташовувався в переобладнаному Олександрів. костелі на вул. Челюскінців (нині Костельна), № 17, у 1988 переведений у спеціально побудоване приміщення на вул. Червоноармійська (нині Велика Васильківська), № 57/3. На поч. 1960-х рр. у К. п. читали лекції С. Всехсвятський, Е. Соботович, П. Толочко, Л. Шульман. Тут проводять традиц. лекції про нічне небо, розповідають про найновіші космічні відкриття, пропонують аудіовізуал. програми з використанням спец. відеоефектів і систем комп’ютер. графіки, які дають можливість глядачам відчути себе учасниками косміч. подій. Серед астрон. ефектів, які можна спостерігати у К. п., – метеор. дощ, рух комети, зміна фаз Місяця, затемнення Сонця, болід, полярні сяйва, рух штуч. супутників Землі, модель явища Великого Вибуху. Тех. характеристики: діаметр купола 23 м, вис. 11,5 м; місць – 320; тип проектора – оптико-мех. апарат «Великий Цейс-IV». У планетарії проводять заняття для школярів, у вихідні та святк. дні працює для широкої аудиторії. Учням 1–11-го класів пропонують абонементи для відвідування лекцій. Функціонують астрошкола для дітей від 5-ти до 11-ти р. і студія косміч. малюнка. Планетарій обслуговує 200 київ. шкіл, ліцеїв і г-зій. Щорічно його відвідують понад 300 тис. осіб. Тут також відбуваються різноманітні концерти та вистави, проводять зустрічі з вченими, круглі столи. К. п. координує роботу Харків., Дніпроп., Донец., Херсон., Вінн., Черкас. та ін. укр. планетаріїв. Видає науково-популярні брошури, друкував ж. «Наше небо» (1998–2009). Є асоційов. чл. Міжнар. асоц. планетаріїв. Нині у К. п. працюють 3 штат. лектори-астрономи та 1 лектор-географ. Дир. – К. Чурюмов (від 2004).

Літ.: Коваленко Н., Чурюмов К., Макогон К. Київський планетарій – 60 років. К., 2012.

К. І. Чурюмов

Стаття оновлена: 2013