Київський радіозавод Державна акціонерна холдингова компанія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський радіозавод Державна акціонерна холдингова компанія

«КИ́ЇВСЬКИЙ РАДІОЗАВО́Д» Державна акціонерна холдингова компанія Підпорядк. Космічному агентству України Державному. До складу ДАХК «К. р.» (голова правління–президент – С. Гнатюк) входять підпр-ва: Київ. радіозавод (дир. – М. Сторожук), «Елміз», «РСВ-Радіозавод», «Модуль», Інструмент. з-д, «Гарантспецсервіс», «Елекон», «Транспортник», «Енергетик», «Схід», «Контур», «Каскад», «Синтез», «Явір», телевіз. з-д «Славутич», наук.-вироб. комплекс «Курс». Вони виробляють системи упр. косміч. апаратами та зв’язку; АТС і апаратуру ущільнення ІКМ 15/30, «ФАКЕЛ»; касові апарати, телевізори, зварюв. техніку, зарядні пристрої, мед. апаратуру тощо. Київ. радіозавод, наук.-вироб. комплекс «Курс», «Елміз», «Гарантспецсервіс», «Енергетик» (останні чотири в минулому відповідно – КБ; збирал. вироб-во; відділ комплекс. випробувань та гарантій. обслуговування; служба гол. енергетика) створ. 1996 в результаті реструктуризації ВО «Київ. радіозавод», яке в свою чергу веде історію від з-ду союз. значення № 679 (п/с 244; було підпорядк. Мін-ву оборон. пром-сті; засн. 1953 на базі з-ду запас. частин Мін-ва шляхів сполучення). До Київ. радіозаводу після реструктуризації ВО увійшли вироб-ва: монтажно-складальне (випуск касових апаратів спец. призначення – банківських, поштових та швей. побут. машин), механічне (різноманітні деталі для підпр-в ДАХК), ливарне (лиття: кольорове з алюмінієвих і цинк. сплавів АК-12, -74, ЦАМ 4-1; під тиском площиною до 1143 см2 та вагою до 4 кг; в кокіль з розмірами 600×500×100; по моделям із сталі 34×45×50 і розмірами до 200×100×100), покриття (лакофарбове 600×1000; гальванічне: цинкування, кадмування, анодування, нікелювання, хромування, посрібнення, пасування деталей із легованих сталей). ВО «Київ. радіозавод» було сформоване як знач. вироб. і наук.-тех. комплекс зі створення та виготовлення склад. систем упр. і радіотех. комплексів для ракетно-косм. техніки з використанням новіт. технологій, мікроелектроніки та точної механіки. Протягом існування співпрацювало з низкою великих ракет. з-дів СРСР і суміж. підпр-в, а також експлуатуючих орг-цій. Воно здійснювало освоєння та серійне вироб-во систем упр. бойових ракет. комплексів стратег. призначення, зокрема брало участь у створенні всіх чотирьох поколінь міжконтинентал. балістич. ракет, яке очолював гол. конструктор, двічі Герой Соц. Праці М. Янгель, – від ракети Р-12 (8К63) до славнозвісних Р-36М2 (15А18М) шахтного та РТ-23УТТХ (15Х52) залізнич. базування. Виготовляло також товари нар. вжитку, зокрема телевіз. приймачі «Восход» і «Славутич». За освоєння бойових ракет. комплексів і забезпечення постачання їх у війська ВО «Київ. радіозавод» 1961 нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, 1976 – орденом Леніна. Директори: О. Науменко (1953–54), О. Кулєзнєв (1955–56), М. Дубровський (1956–58), В. Славгородський (1958–60), Б. Ястребов (1960–70), Д. Топчій (1970–96; у 1964–70 був гол. інж.; 1968 став лауреатом Держ. премії СРСР, 1989 – Ленін. премії, 1996 – Держ. премії України у галузі н. і т.). Серед провід. працівників – А. Гудименко (Ленін. премія, 1964), Б. Василенко (1976–95 – гол. інж.), В. Никодименко, О. Пулеметов (останні троє – лауреати Держ. премії СРСР, 1980), Ю. Скубко (Держ. премія СРСР, 1982), М. Сафронов (Держ. премія СРСР, 1983), Г. Ляхевич (Держ. премія СРСР, 1987), В. Столяровський, В. Комаров, П. Подоплєлов (останні троє – лауреати Держ. премії СРСР, 1989), В. Дехтярьов (Держ. премія СРСР, 1990), Г. Семенченко (Держ. премія УРСР у галузі н. і т., 1975), О. Качура (Держ. премія УРСР у галузі н. і т., 1984).

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2013