Київський Свято - Микільський пустинний монастир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський Свято - Микільський пустинний монастир

КИ́ЇВСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКІ́ЛЬСЬКИЙ ПУСТИ́ННИЙ МОНАСТИ́Р Перше докум. свідчення про існування обителі на Аскольдовій могилі датовано 1411. Оскільки монастир розташовувався у вкритій лісом місцевості, його називали пустинним. 1518 обителі передано поле і виноградник, що належав Києво-Печер. лаврі. 1690–93 на місці виноградника коштом І. Мазепи за проектом арх. О. Старцева й І. Зарудного зведено п’ятикупол. Свято-Микіл. собор («Великий Микола», освяч. 1696), трапезну, келії та ін. монастир. споруди. 1711 (за ін. даними – 1715) окремо від цього комплексу, на місці стовпа («слупа», звідси – назва церкви), що був дороговказом до старого монастиря, коштом князя Д. Голіцина збудовано Свято-Микіл. Слуп. церкву («Малий Микола»). 1732 митрополит Рафаїл (Заборовський) розділив тер. на вершині гори на 2 обителі. За його клопотанням Пустинно-Микіл. монастиреві надано архімандрію. Перший архімандрит – Йосип (Волчанський). 1750 зведено дзвіницю Свято-Микіл. собору у стилі укр. бароко. 1810 на кошти воронез. голови С. Мещерякова за проектом арх. А. Меленського на місці старої кладовищен. дерев’яної церкви на Аскольд. могилі збудовано кам’яний храм св. Миколая у стилі ампір, а монастир. кладовище згодом перетворено на місце поховання міської еліти. 1831 у зв’язку з розширенням Київ. фортеці Свято-Микіл. монастир передано інж. відомству, Свято-Микіл. собор став гарнізонним (відтоді його називали військовим), келії перетворено на казарми, в ін. спорудах розмістили військ. робітників і арештантів. Пустинно-Микіл. обитель переведено на тер. Слуп. Микіл. церкви, яку зробили соборною при монастирі. 1831 до неї прибудовано бічні притвори, в одному з яких розмістили теплу церкву св. Димитрія Ростовського. До розбудов. церкви перенесено святині обителі – 3 давні зображення св. Миколая, рукописне Євангеліє 1411. Від 1844 настоятелями обителі ставали за сумісн. ректори Київ. духов. семінарії. 1849 (за ін. даними – 1874) споруджено триярусну дзвіницю. У серед. 19 ст. у обителі проживало понад 60 осіб. 1918 під час більшов. обстрілу Військ. Микіл. собор із дзвіницею пошкоджено. 1919–30 він належав УАПЦ (1919 митрополит Василь (Липківський) тут уперше відправив службу укр. мовою). У 1930-х рр. обитель закрито, майже всі монастир. будівлі знищено.

Літ.: Закревский Н. Описание Киева. Москва, 1868; Денисов Л. И. Православные монастыри Российской империи. Москва, 1908; Геврик Т. Втрачені архітектурні пам’ятки Києва. Нью-Йорк; К., 1991; Вечерський В. В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини. К., 2002; Бачинська О. В. Втрачений сакральний комплекс Миколаївського монастиря на Печерську в Києві // Пр. Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. 2009. Вип. 16.

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2013