КИ́ЇВСЬКИЙ СВЯ́ТО-ПОКРО́ВСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1889 княгинею О. Романовою (у чернецтві — Анастасія; 2009 канонізовано). 1890–91 за проектом інж. К. Тарасова зведено огорожу зі святими та екон. брамами. 1896 за проектом арх. В. Ніколаєва роз­почато будівництво Свято-Миколаїв. собору у нетиповому для Києва стилі моск.-ярослав. храмів 15–16 ст., який 1911 освячено. Зведено також церкви Покровську, трапезну Михайлівську і шпитальну Агапіта Печерського. Діяли фельдшер. школа, училище для дівчат, лікарня на 40 ліжок, амбулаторія, аптека й притулки для сліпих і невиліковно хворих, золотошвейна й іконописна майстерні. 1896 імператор Микола ІІ зробив значну пожертву на монастир. мед. установи, після чого лікарню на­звали його імʼям. У хірург. від­діл. (засн. 1892) уперше в Києві зʼявився рентґенів. апарат (1896). Існувала церк.-парафіял. школа з гуртожитком для учнів. 1890 тут проживало 6 черниць, 342 послушниці. Від 1894 у під­порядкуван­ні обителі пере­бував Межигір. Спасо-Преображен. монастир. (нині с. Нові Петрівці Вишгород. р-ну Київ. обл.). Під час 1-ї світової війни в лікарняних корпусах роз­міщено шпиталь. 1918 будинок амбулаторії пере­дано 1-й укр. гімназії ім. Т. Шевченка (дир. В. Дурдуківський). 1923 обитель закрито. У 1930-х рр. Свято-Миколаїв. собор пере­дано АН УРСР під друкарню, 1934 церкву Покрови Пресвятої Богородиці — під клуб залізн. лікарні. 1941 обитель від­новлено. Настоятелька від 1942 — ігуменя Архелая (Савельєва). Після пожежі 1981 від­новлено Свято-Миколаїв. собор, 1989–93 від­ре­ставровано Покров. храм, від­крито церкву на честь преподобного Агапіта Печерського. 1993–2002 у під­порядкуван­ні обителі пере­бував Пантелеймонів. скит у Феофанії (нині Київський Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир). Нині настоятелька — ігуменя Кал­лісфенія (Шамайло). Кількість насельниць — 169 осіб. Святині — чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Почаївська», мощі преподобної Анастасії Київської, преподобно­сповід­ниці Софії Київської.