Київський театр класичного балету - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський театр класичного балету

КИ́ЇВСЬКИЙ ТЕА́ТР КЛАСИ́ЧНОГО БАЛЕ́ТУ Засн. 1980 у Києві як Ансамбль класич. балету В. Вронським (худож. кер. до 1986) та М. Майдачевським (дир. до 1986) з метою збереження і популяризації кращих зразків балет. спадщини, створення нових постановок на основі класич. танцю. У репертуарі також – твори укр. тематики та постановки молодих хореографів. Від 1982 – театр. 1998 реорганізов. із Держ. дит. муз. театром і міським центром мист-в «Славутич» у Київ. муз. театр для дітей та юнацтва (нині Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва). Власної сцени та репетиц. бази не мав, тому що створювався як гастрольний. Перший виступ відбувся 1981 на сцені палацу «Україна» (до програми входили: «Українське класичне ґран-па» на музику Ю. Русинова, Міфол. сцена з балету «Есмеральда» Ч. Пуньї, сцена «Сніжинки» з балету «Лісова пісня» М. Скорульського, фрагменти класич. балетів). Згодом поставлено одноактні балети «У Солохи» на музику О. Рябова, «Легенда про Київ» на музику К. Домінчена, «Шопеніана» на музику Ф. Шопена, ґран-па з балету «Пахіта» на музику Л. Мінкуса, вперше в Україні – балет «Жар-птиця» І. Стравинського (1986 показаний на гастролях у Москві). Замість дивертисмент. концерт. програм почали ставити повнометражні класичні балети: «Лебедине озеро» (1989), «Лускунчик» (1992) П. Чайковського, «Жізель» А. Адана, «Вечір одноактних балетів на музику П. Чайковського» («Біла сюїта», «Франческа да Ріміні»; усі – 1990), «Кармен-сюїта» Ж. Бізе – Р. Щедріна, «Болеро» М. Равеля (обидва – 1992), «Спартак» А. Хачатуряна (1996). У різний час працювали гол. балетмейстери В. Рибій, В. Ковтун; балетмейстер-постановник Г. Березова; педагоги-репетитори Т. Ахекян, Н. Абрамова, Т. Качалова; солісти Т. Кузьміна, В. Снєжина, І. Височиненко, В. Дейниченко, Г. Желанов, Є. Киреєв, О. Льовушкін, Г. Момот, Я. Гладких, Є. Кайгородов, Г. Жало, В. Чуприн, Н. Калиниченко. Гастролі в Румунії, Югославії, Японії, Франції, Іспанії, Італії, Канаді.

І. В. Цебенко

Стаття оновлена: 2013