Маркевич Андрій Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Маркевич Андрій  Миколайович

МАРКЕ́ВИЧ Андрій Миколайович (09(21). 11. 1830, с. Турівка Прилуц. пов. Полтав. губ., нині Згурів. р-ну Київ. обл. – 11(24). 03. 1907, С.-Петербург) – культурно-освітній діяч. Походив із давнього козац.-старшин. роду. Від 1846 навч. в Уч-щі правознавства у С.-Петербурзі, звідки виключений за участь у студент. русі (згодом завершив освіту). Працював юристом, був сенатором, брав участь у підготовці судових реформ у Рос. імперії 1860–80-х рр. Водночас як музикант-віолончеліст виступав у концертах із А. Рубінштейном, М. Римським-Корсаковим, О. Глазуновим. 1866 разом із А. Рубін­­штейном організував С.-Петер­­бур. консерваторію. Співзасн. Муз. т-ва у С.-Петербурзі, ініціатор створення аналог. т-в у Києві, Харкові, Одесі. Обробляв укр. нар. пісні, 25 із яких уміщено в 2-му томі «Записок о Южной Руси» П. Куліша (С.-Петербург, 1857). Від 1898 – голова Т-ва ім. Т. Шевченка для допомоги нужден. уродженцям Пд. Росії, які вчаться у ВНЗах С.-Петербур­­га. Особисто знав і матеріально допомагав Т. Шевченку. З ініціативи М. 1906 зі справи Кирило-Мефодіїв. братства, що перебувала в архіві Департаменту поліції, вилучено автографи Т. Шевченка (зокрема зб. «Три літа»), які В. Доманицький вперше вмістив до «Кобзаря» (С.-Петербург, 1907). Згодом їх передано до Музею укр. старожитностей ім. В. Тарновського Черніг. губерн. земства (Чернігів).

Літ.: Косачевская Е. М. Н. А. Маркевич. Ленинград, 1987; Томазов В. В. Марковичі // Старожитності. Ч. 1–4. К., 1994.

О. М. Дзюба

Стаття оновлена: 2017