Киликиїв - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Киликиїв

КИЛИКИ́ЇВ – село Славутського району Хмельницької області. Знаходиться на правому березі р. Корчик (притока Случі, бас. Прип’яті), за 160 км від обл. центру та за 32 км від райцентру. Пл. 6,8 км2. Насел. 863 особи (2001), переважно українці. Перші відомості про поселення на тер. ниніш. К. фіксують до 1-ї пол. 13 ст. Під час навали татаро-монголів 1240 кияни, рятуючись від поневолення, втікали у віддалені ліси. Частина з них оселилася при впадінні р. Жариха в Корчик, на місці сучас. киликиїв. урочища Гайок. Тривалий час К. входив до Галиц.-Волин. князівства, від 2-ї пол. 14 ст. – до Великого князівства Литовського. Після Люблін. унії 1569 – у складі Польщі. У цей період К. надано міські права, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Жит. брали участь у селян.-козац. повстанні 1594–96 під кер-вом С. Наливайка, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. відійшов до Рос. імперії. Тут здавна проживала велика євр. громада. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко Остроз. пов. Волин. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Мешканці потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили у К. значну кількість євреїв. Нині у селі – заг.-осв. школа, фельдшер.-акушер. пункт. Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ятні знаки жертвам голодомору 1932–33, на місці поховання розстріляних євреїв. Збереглася козац. могила, якій понад 300 р.

Л. М. Вегера

Стаття оновлена: 2013