КИ­ПРІЯ́Н Мирон Володимирович (27. 07. 1930, м. Вин­ники, нині у складі Львова — 03. 12. 2019, Львів) — художник театру, графік і живописець, ре­ставратор. Син В. Ки­пріяна. Державна премія України імені Тараса Шевченка (1978). Народний художник України (1988). Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2010) ступ. Член НСХУ (1969). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1954; викл. І. Гуторов, В. Манастирський). Працював у Львові: від 1952 — керівник студії образотвор. мистецтва при Будинку вчителя; водночас провадив ре­ставрац. роботи у Львів. театрі опери та балету, церквах Львівщини, каплиці трьох Святителів у Львові; художником-по­становником у театрах: від 1954 — ляльок; від 1957 — укр. драм. театру ім. М. Заньковецької: від 1963 — гол. художником. Ініціював створе­н­ня 1970 Музею театру ім. М. Заньковецької. Учасник худож. ви­ставок від 1960-х рр. Персон. — у Львові (1994, 2000, 2005, 2010). Для сценогр. творчості К. характерне сучасне осмисле­н­ня нац. форми. Оформив ви­стави: «Фауст і смерть» (1960) О. Левади, «Гайдамаки» (1964; 1988) за Т. Шевченком, «Король Лір» (1969), «Річард ІІІ» (1974) та «Отел­ло» (1985) В. Шек­спіра, «Камін­ний господар» (1971) Лесі Українки, «В степах України» (1972) О. Корнійчука, «Украдене щастя» І. Франка, «Дами і гусари» О. Фредро (обидві — 1976), «Тил» М. Зарудного (1977), «Без­талан­на» (1987) І. Карпенка-Карого, «Маруся Чурай» за Л. Костенко, «Танго» С. Мрожека (обидві — 1989), «Народний Малахій» М. Куліша, «Павло Полуботок» К. Буревія (обидві — 1990), «Наталка Полтавка» (1991) І. Котляревського, «Ісус, Син Бога живого» (1994) В. Босовича, «Гуцулка Ксеня» (1997) Я. Барнича, «Кайдашева сімʼя» за І. Нечуєм-Левицьким (2003), «Свата­н­ня на Гончарівці» Г. Квітки-Основʼяненка (2009). Окремі роботи зберігаються у МТМК України, Музеї О. Корнійчука (обидва — у Києві), Музеї комедії ім. І. Франка у Парижі. Автор кн. «Все в минулому…» (Л., 2007) та поет. зб. «Весно моя, ти прекрасна» (Л., 2009).